Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України
- Автор: Садовничая Виктория Викторовна
- Год: 2013
- Язык: украинский
- Год: Клуб Сімейного Дозвілля
- ISBN: 978-966-14-7892-2, 978-966-14-7893-9
- Жанр: Прочая детская
Электронная книга - «Велика книга маленького українця. Захопливі розповіді з історії, природознавства та народознавства України». Краткое содержание книги:
Протягом століть казка змінювалася, дещо в ній зазнавало переосмислення, губилося й з’являлося відповідно до зміни у світогляді людей. Але народ ніколи не відкидав зовсім давні казки, а пристосовував їх до нових умов життя, збагачував набутим досвідом і в такому довершеному вигляді доніс до сучасності.
Біжить лисичка полем. Добігає до річки, аж дивиться – рак виліз з води на камінь та клешні точить, щоб гостріші були.
– Здоров був, раче! – каже йому лисичка. З тим днем, що сьогодні! Це ти, мабуть до косовиці готуєшся, що клешні об камінь гостриш?
Поздоровкався рак та й каже:
– Я клешнями роблю те, що ти зубами; так треба, щоб гостріші були.
А лисичка тоді йому:
– Теперь я бачу, чого з тебе люди сміються, розказуючи, як ти сім літ по воду ходив, та й ту на порозі розлив! Як його ходити, коли на ногах зуби? Признайся, що таки правду люди говорять про тебе!
– Може, колись теє й правдою було, та тепер брехнею стало! Ось коли хочеш, то давай побіжим наввипередки. Я тобі ще на один скок уперед ходу дам. Біжим до тієї осички, що стоїть онде на узліссі.
– Як так, то й так, – каже лисиця.
Повернулась до лісу, стала на один скок уперед проти рака та й дожидає, коли той звелить бігти. А рак, учепившись клешнями за лисиччиного хвоста, підібгав усі вісім своїх ніг та й гукнув:
– Но!
От лисичка і подалась вподовж поля. Добігає до осики, повернулась, щоб подивитись, а де той рак чимчикує, аж чує позад себе:
– Та й забарилась ти, лисичко! Я вже й на осику лазив, усе визирав, чи скоро ти прибіжиш.
Дуже звивувалась лисичка, аж рота роззявила:
– Чи то ж видано! – каже.
І більш не сміялася з рака.
Своєрідним фольклорним жанром є скоромовка – жартівливий віршик або фраза, які дуже складно швидко вимовляти без належної практики. Скоромовки цікаві тим, що з першого разу їх узагалі важко вимовити. Гра в скоромовки полягає не тільки в тому, щоб дібрати важкі для вимови звукосполучення, а й у плутанині й постійній перестановці звуків: той, хто прагне швидко розповісти скоромовку, часто потрапляє в смішне становище, «спотикаючись» чи перекручуючи слова.
Цінність творів цього жанру полягає не в смисловому навантаженні, а в добиранні й розстановці слів, вимова яких вимагає певних зусиль і сприяє виробленню дикції, правильної вимови, що підвищує культуру мовлення людини.
Анекдоти – невеличкі жартівливі оповідки – відгукуються на злободенні питання життя. Різні явища якого віднаходять негайний відгук в анекдотах. Ці твори не лише висміюють ті чи інші явища дійсності, представників різних верств суспільства, а й їдко засуджують брехунів, ледарів тощо.
– Куме, заходьте до хати, я вас таким узваром пригощу!
– Так у вас же собака такий злючий!
– Так отож…
– Хто винен?
– Невістка!
– Так її ж удома нема!
– А он її плахта висить!
У спекотний літній день велика родина, завантажена пледами, шезлонгами, кошиками з їжею й речами для купання, перетинає пляж у напрямку до автостоянки. За десять хвилин процесія вертається назад. Попереду йде батько родини й каже своєму маленькому сину:
– Ну а тепер, дитинко, покажи татові, де ти закопав ключики?!
Завдяки чому українці відомі у світі?
«Україна? Ух ти! А де це?» – нормальна реакція пересічного іноземця на слова «А я з України!». Однак більшість тих, хто знає про нашу державу або ж навіть відвідував її, згодна, що Україна відома у світі завдяки своїм традиціям та культурній спадщині.