Твори в 4-х томах. Том 2

Якщо ти ще замолоду відбув повинність перед суспільством, демократією і таким іншим і, не даючи себе більше вербувати, визнаєш відповідальність тільки перед самим собою, то на зміну приємному заспокійливому духові товариства до тебе приходить таке, що ти здатний відчувати, тільки перебуваючи на самоті. Цього я ще не можу визначити точно, однак це відчуття з'являється тоді, коли гарно й чесно напишеш про щось і без-

сторонньо оціниш написане, а тим, кому платять за читання та рецензії, ця тема не до вподоби, і вони кажуть, що все-це висмоктано з пальця, але ти все ж упевнений у цінності свого витвору; або ж коли ти робиш щось, що звичайно вважається не серйозним, а ти все ж певен, що то винятково важлива справа і вона завжди була важлива, як і всі узвичаєні речі; і коли в морі ти залишаєшся з ним наодинці і бачиш, щЬ цей Гольфстрім, з яким ти зжився, який ти знаєш і знову пізнаєш, тече, як тік іще до появи людини на землі, і омиває цей довгий, гарний і нещасливий острів із давніх-давен, перш ніж Колумб побачив його береги, і все, що ти можеш довідатись про Гольфстрім, про те, що завжди жило в ньому, вічне й вартісне, бо ж ця течія тектиме й після того, як усі індіанці, всі іспанці, англійці, американці, кубинці і всі устрої, багатство, бідність, мучеництво, самопожертва, продажність і жорстокість — усе це попливе й зникне, мов вантаж баржі, на якій вивозять покидьки в море — смердючі, усіх кольорів веселки упереміш із білим, — перехилившись набік, вона вивертає все це у синю воду, і вода стає» блідо-зеле-ною футів на двадцять — двадцять п'ять углиб; усе, що тоне, йде на дно, а на поверхню спливають пальмові гілки, корки, пляшки, перегорілі електричні лампочки, зрідка презерватив або набряклий корсет, аркуші з учнівського зошита, собака зі здутим черевом, здохлий пацюк, напівзгнилий кіт; і ганчірники, котрі не поступаються історикам зацікавленістю, проникливістю й точністю, кружляють довкола на човнах, виловлюючи здобич довгими жердинами. У них своя точка зору. І коли в Гавані гарно йдуть справи, то невидима течія Гольфстрім забирає п’ять барж цього вантажу щодня, а миль на десять далі вздовж берега вода чиста, синя й спокійна, як і до зустрічі з буксиром, що тягне баржу; а пальмові віти наших перемог, перегорілі лампочки наших відкриттів і використані презервативи наших палких кохань пливуть, такі малі, нікчемні на хвилі єдино неминущого Гольфстріму.