Франческа. Володарка офіцерського жетона
- Автор: Бату Дорж
- Год: 2019
- Язык: украинский
- Год: Видавництво Старого Лева
- ISBN: 978-617-679-682-4
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «Франческа. Володарка офіцерського жетона». Краткое содержание книги:
— Шоколад спершу проковтніть, офіцере, — сказала Франческа. — Пригощайтеся, авжеж. Тільки Джорджіо залишіть.
Різдво — час приємних несподіванок.
* * *
— Ragazza mia, ти маєш пилку для нігтів?
Франческа повільно визирнула з-за монітора. Вона дивилася на мене так, ніби я зібрався серед зими позичити в неї купальник.
— А тобі навіщо?
— Як це навіщо мені пилка для нігтів, cara mia? Хіба не ясно? Апельсин порізати!
— Апельсин я тобі й так можу почистити, caro mio… — розгублено пробурмотіла дівчина. — А от пилка для нігтів тобі для чого?
— Франческо, а ти сама для чого її використовуєш? — спокійно спитав я. — Можеш мені сказати?
— Для чого я використовую пилку для нігтів? — перепитала сицилійка. — Якесь дивне запитання, Джорджіо… Для чого я можу використовувати пилку для НІГТІВ?!
— От і я не можу зрозуміти, ДЛЯ ЧОГО ти використовуєш пилку для нігтів!
— Джорджіо, чого ти мене заплутуєш?! — обурилася напарниця. — Що за дурнуваті питання?
— Авжеж, «для чого тобі пилка для нігтів» — питання ні разу не дурнувате, правда?
Франческа ще вище підняла брови.
— То для чого тобі МОЯ пилка для нігтів?
— Ти собі навіть не уявляєш, ragazza mia, що я зроблю із твоєю пилкою для нігтів, — я почав валяти дурня.
— Джорджіо!
— Та нігті підпиляти, господи! Ну для чого іще може бути потрібна пилка для нігтів, Франческо?!
Дівчина дивилася на мене недовірливо.
— Гм… Хто вас, хлопців, знає? Он Патріціо недавно попросив у мене пилку для нігтів і пиляв нею якусь пластикову хрінь од свого компа! Моєю сапфіровою пилочкою!
— Значить, у нього не було надфіля, — здогадався я. — А як можна без надфіля підпиляти дрібні деталі? Якраз пилка, до речі, і підійде. Пластик — не метал, нічого б із твоєю пилкою не сталося.
— Це моя пилка! — ображено пхикнула Франческа. — Сапфірова! Я нею, між іншим, собі нігті підпилюю!
— Та не бурчи! Я тепер знаю, що подарувати Патріціо на день народження — набір надфілів. Якраз тут для себе надивився набір із двадцяти п’яти штук різних розмірів і форм! — заспокоїв я напарницю. — То як, даси мені свою сапфірову пилку для нігтів?
— Для нігтів? — підозріливо перепитала Франческа.
Я, намагаючись зберігати спокій і не засміятися, цілком серйозно пояснив:
— Я сьогодні зранку підрівняв нігті. А пилочки вдома не знайшов. А тепер гострі краї чіпляються за одяг і за клавіатуру, і від цього аж мороз по спині.
Насправді пилка для нігтів — річ першої необхідності. Якось парканадцять років тому, коли я ще й не починав учити українську, я пішов на побачення. Ніби все передбачив — нова сорочка, начищені черевики, чисті шкарпетки, побритий, надушений, квіти, шампанське. І ось коли я тримав в руці пляшку, я раптом подивився на свої нігті… Омайґад! Нігті! Довгі, як монгольські шоломи, подекуди з траурною облямівкою (воїн загинув). Добре, що я мав із собою ножика (не питайте навіщо), тож усю жалобу вдалося вичистити, але що робити з самими пазурами?! У стані абсолютного відчаю я їх просто обкусав. Зубами.
Так, це жах. Я міг би написати, що це сталося із моїм товаришем, але, на жаль, таке враження, що серед моїх друзів найогидніший був я.
Обгризти то я їх обгриз. Але тепер нігті нагадували вже не монгольські шоломи, а столярну пилку. Нерівні краї із гострими задираками, зачепиш ними тканину і — бррррррр! Це як пінопластом по склі, як мороз по спині.
Врешті я знайшов вихід із ситуації. У мене була брезентова сумка, і я, наче кіт, «зашліфував» обгризені нігті. Коштувало це десяти хвилин нелюдських зусиль і зіпсованих нервів. Проте нігті вдалися на славу.
Відтоді я такого методу не використовую і, звісно ж, кігтів, наче той ведмідь, більше не гризу.
— Добре, на тобі пилочку! — сказала нарешті Франческа, підійшла до мене й сіла поряд.
— Ти дивитимешся, як я пиляю нігті? — спитав я.
— Не щодня ж у нас показують таке шоу, — сказала напарниця. — Я не можу собі в цьому відмовити!
— А мені не дозволяєш спостерігати, як фарбуєшся і мастиш губи!
— То геть інше, Джорджіо, нема чого й порівнювати. То сакральне таємне дійство.
— Ну добре, добре, хай тобі грець. Пилка ж твоя, ще звинуватиш, що я нею пиляю щось інше!
Я сів і почав спокійно підпилювати собі нігті.
— Як ти гарно держиш пилочку! Як перша красуня! — похвалила Франческа. — Ого, ти ба! Ти й кутикули так акуратно пообрізав.