Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Так стою сам, задравши голову. Щось в верхах близьких сосен зашелестіло, а в долоню над очами сильно ударило. Рука упала, оніміла, болить неймовірно. З страхом глянув — крові не видно. Тільки біла ямка, котра починає темніть і напухать. Біль розходиться до ліктя. Вже не чуть моторів вгорі. Осідає курява, слабне тяжкий дух смороду вибухів. Сиджу коло своєї землянки без шапки, блузи і пояса. Лівою рукою піддержую праву, долонею догори.
З'являються люди, хто з землянок, хто побіг далі. Єсть Петров і Романов, прибіг фершал. Долоня і пальці синіють, товщають в очах.
Догодила так своя "протильотнича". Тяжка, кругла, свинцева куля з великої висоти попала в руку. Не мала сили пробить, була "на ізльоті", одначе контузія од неї болюча. Кість тоже тріснула, тепер там замітний горбик. Відро холодної води, біль трохи лагідніє. Щось Білоус приклав, посмарував жовтим, перев'язав, зладив темляк. Вийшло з того донесення: "Поважна контузія правої руки в часі бомбардування з 19 ворожих літаків. Контужений зостався в рядах…" Це має свою вимову і вагу. Підкреслює одвагу і розуміння важності служби насамперед.
Одвага? Якби хто знав мій звіриний страх і безрадність, як лежав під деревом!
Батарею № 3 німці вислідили. Була вона об'єктом бомбардування. Не мала ніяких страт, як і найближча до неї наша рота. Бомби впали на польовий шпиталь, на сусідську. Забили двох, покалічили понад десять, забили 12 коней і покалічили коло 30.
Одначе скоро перенесено десь батарею № 3. Польовий шпиталь зник. І ми довго міста не нагріли.
Рука не довго боліла і лежала на темляку. В тім стані з одним взводом виїжджав. срочно на ст. Маневичі. Зробили там два довгі надійні бліндажі для тилового шпиталю і інтендантства.
Лікарі прискорили лікування руки, злагодили біль. З уваги на тріснуту кість треба було ще користать з темляка.
Вертались щедро обдаровані медичним спиртом, салом, ковбасами і білим хлібом — шпиталь і інтендантство оцінили труд.
Потрійний запас везла громадка одеситів, певно, обіграли когось з медицини.
По повороті довідались про перенесення разом з 77 і 100 дивізіями далі на північ.
Тут власне наступила реорганізація. Прибули Харченко, Сікованов і Гонін. Тут гостювала дочка Кавказу, дружина пор. Петрова.
Нове місто, де перенеслась рота, не різнилось од попереднього. Густий старий ліс доходив до болота Стоходської долини.
Ліс цей давав надійне маскування, першого класу будівельний матеріал. Kpiм сосни і ялини, росли тут дерева листясті, на невеликих прогалинах нависали широкою короною могутні дуби. Місцевість вища, ніж під Смолярами. Де-не-де піскові горбки, названі сопками. Стара дорога підходе до боліт і гине. Далі замітно вузьку, до 4-х метрів, смугу затопленого проходу з ліщини і лози, котрі густо ростуть на краях лісу і на берегах річки. З правого боку дороги в одлеглості Уг км од болота — кілька напіврозвалених будинків села Бережниця, спаленого недавно в часі бою. На другім боці з правого боку глибоко врізається в болота широкий і високий горб. На ньому виразно виступають напіврозвалені муровані будинки, високі старі дерева. Це містечко Стобихва.
Долина широка, має сітку протоків. Між тими протоками рідке, бездонне болото. Навіть очерет на нім не росте.
Пробратись на другий бік немає ніякого способу. Навіть по вибухові снаряду не зостається найменшого сліду. Вилетить вгору стовп багнюки з димом і знову затягнеться. Дим розійдеться, не побачим міста, де ударило.
Позиція невигідна, небезпечна, дуже слабо розбудована. На крайнім лівім крилі, посередині кілометрової долини — горб — піскова сопка. Там 50 чоловік піхоти з кулеметом. Берегом — окопи неповної глибини, в пісковому ґрунті.
Од спомнянутого переходу з фашини по другім боці — півколом окопи, зовсім мілкі, не глибше метра, тягнуться на кілометр, упираючись правим крилом в болото. В ньому на трьох низеньких, невеликих горбках примітивні рови творять праве крило — плацдарм, глибиною 300–350 метрів. Проти лівого крила — високий горб, з дерев'яними хрестами — Кладбищенська сопка, кладовище Бережниці.
Тут, в примітивних землянках, міститься батальйон резерву. Ближче правого крила з болота піднімається на яких 6 метрів штабна сопка, довжиною коло 200 м і з 50 м ширини. Тут резерв плаї, царму двох рот і штабу батальйону. Око — пи в піску, землянки слабі. Далі направо, в трохи вищім ґрунті — позиція краща, ґрунт міцніший.