Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Завданням роти було розбудувать позицію лівого крила, а в першу чергу — плацдарм.
В цім місті перейшли Стохід і якимсь чудом закріпились часово частини 4- ї фінляндської дивізії ген. Селівачова.
Категоричний приказ утримать позицію за річкою змусив до оборони цього плацдарму в надзвичайно'тяжких умовах. Од штабної сопки до окопів затоплені. доріжка з фашини ширини до 3 м. Ще вужча на праві горбки.
Окопи німецькі проходили рівнолегко і близько: од 100 до 60 метрів. Лежав перед ними вал оцинкованого колючого дроту. Всередині тієї позиції часто перекидались ручні гранати з окопу до окопу.
З тереном нічних небезпечних робіт знайомились ми при темноті; в окопах плацдарму треба було порушаться рачки. Окопи і проходи прострілювались перехресним огнем. Трохи крили рух кущі, коли вгору вилітали ракети. Найгірша позиція, яку можна уявить, навіть не забезпечена дротяною загородою. Вечором раз доїжджала кухня до штабної сопки. В порозумінні з піхотними штабами накреслено план найпильніших робіт. Отримано поміч людьми і возами.
Найпильнішим завданням було поставлення дротяних загород в найкоротшім часі за річкою. З уваги на одлеглість ворожих окопів належало заховать найбільшу тишину і обережність.
З тих причин робить загороду з забитих кілків, опутаних дротом, було неможливим. До цієї цілі виконано 300 рогаток і 150 їжаків.
Готові рогатки підвозилось возами до штабної сопки, а звідтіль підносились, починаючи з правого боку на лівий, уставляли і в'язали між собою рогатки сапери. Піхота підходила і зараз верталась; по двоє на рогатку, по одному на їжак. Вилітала ракета, всі падали і лежали без руху, поки згасне. Ланцюг виставлених керункових показував напрямок. Робота посувалась справно.
Удалось заховать тишину. Лічились ми і піхота з поважними стратами. Були вони, на щастя, невеликими. Забито сапера Соболевського, ранено чотирьох. Було це другої ночі, коли їжаки викидались з окопів, односились наперед на 15–20 кроків і в'язались.
Німці весь час освітлювали ракетами терен і обстрілювали з кулеметів. Вертавсь тоді ходом з лівого крила і бачив рої огників в кущах, чинимих кулями "дум-дум".
Мала увага. Коли ідеться на небезпечне завдання, каждий рух, крок, слово має свою вагу, заховується найбільша обережність. Напружений слух лове всякий одголосок, тихе порушення листя, плески води, шелест трави. Очі бачать в темноті зарис рослини, підозрілі контури і рухи. Вертаючись, обережність притуплюється, хоть буде то під боком ворога. Кроки ставляться сміло, часом появляється така безпечність, що хочеться… заспівать!
Коли ідеш там, тривоже і лякає каждий стріл, кажда пуля, що просвистіла чи, як комар, продзвеніла!
А то не є те найгірше. Та пуля страшна, що дзигне в неуловимій частині секунди — значить, близько пройшла смерть!
Власне в часі повороту з небезпечного, удачного завдання, коли притуплюється чуйність і увага, легко згинуть чи бути раненим. Знаю це по тобі.
Забезпечення висунутих окопів оцінено піхотним командуванням дуже високо. Рота дістала 10 хрестів і ще більше медалів. Дійсно заслужила в тих умовах.
Зараз же приступлено до зміцнення окопів. Поглибить не дозволяла вода. В діло пішли мішки, цим разом отримано їх багато захисного цвіту.
Пороблено викладані траверси проти найнебезпечнішого огню вздовж окопів. Довезено і поставлено понад сотню стальних заслон. Укладено високий вал проти продовженого огню по ходові до Кладбищенської сопки. Там понесено піхотою раніше поважні страти.
Тепер осада плацдарму почула себе краще, могла стоять і ходить. Замісто козирків виложено гнізда на 2–3 (…), де можна було безпечніше посидіть, одпочить і поспать.
З деревини і мішків зроблено поміщення для офіцерів, що тулились в неможливо примітивних варунках з солдатами.
Приступлено до розбудови оборонності штабної сопки. Копався глибокий котлован для будови міцного бліндажу. Одночасно робилась дорога доїздова од Кладбищенської для вигіднішого руху возів з матеріалом, кухонь, людей.
При найменшім дощі творим тут рідке болото до колін. Ужито дерево, товщиною 12–15 см з прикриттям піском. Німці по цій дорозі пускали вечорами один-два залпи. В цілях маскування од сторони річки поставлено густу стіну сосонок і ялинок. Вдень добре крили рух, а при своїй висоті не давали і для "ковбас" можливості обсервування дороги.
Навіть вдень можна було доїхать до штабної возом чи кінно. В цім часі ближче прийшлось познайомитись з п. полковником Нікітіним, командиром 397-го Запорозького пішого полку.