Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
33-й Інженерний полк. Серпень 1916.
Як вспомнив раніше, з 33-го саперного б-ну розвернуто полк в складі:
Саперний батальйон
Ком-р капітан Таскі Миколай Максиміліанович. офіцер для поручень Петров В. П., підвищений при управлінні корпусного інженера в штабс-капітани.
Технічний батальйон
І телеграфна рота штабс-капітан Коссович II — //-//-//- поручик Долобко Прожекторна-II — //- Інженерний парк Командир полку п. полковник Буйко, академік, одночасно інженер корпусу ад'ютант поручик КорнієнкоПри штабі полку немуштрова команда:
Князев, вічний старий прапорщик ще з японської війни.
Пригадується скарбник Мошенець.
З літами позабував багато фамілій, хоть немало заховала пам'ять обличчя багатьох.
Реорганізація властиво наступила пізніше, трохи з цим забіглось наперед.
Позиція по Стоході будувалась в залежності од ґрунту. Проти Смолярів в сипкім пісковім ґрунті окопи копались легко, на повну глибокість і профіль. Стіни зміцнювались тонким деревом. Стрільниці, де росла трава, викладались з дерну, в іншім випадкові — мішками з піском.
Ставились козирки од шрапнелі. Спочатку по ночах з-за Стоходу густо стріляли кулемети. Артилерія одзивалась рідко, переважно легка. Вдень тихо-тихо. Між позиціями одлеглість коло кілометра, по низині долини густо стоїть очерет. Скрізь між протоками глибоке рідке болото. В ту чи другу сторону атака була б тяжка.
Появлення тяжкої артилерії за стоходською долиною уявнилось міцним і довготривалим огнем по мостові, остаточно знищеному перехресним огнем. Стиль стрільби свідчив про присутність німців. Праве своє крило німці протягли далі на південь.
В тім же часі зняли з позиції польські Легіони. Менша частина була вислана на італьянський фронт, більшість попала за дроти в лагерь Щипьорно коло Каліша.
Італія вступила в війну по стороні Англії, Франції і Росії. Мала вікові рахунки з Австрією.
Підтвердилась правда про дипломатичні умови. Тратять вони силу, коли робляться невигідними одній стороні. З появленням німців розпочалась все збільшуюча діяльність їхнього льотництва. Крутились над нами їхні літаки щодень. Бомби кидали на ст. Маневичі і Троянівку.
Переважно кидали не цільно, паніку навели там велику.
З обох боків висіли "ковбаси". Не знаю, чи по приказу згори, чи з власної ініціативи, батарея № 3 збила з першого залпу німецьку "ковбасу". Гостро ляснули пушки, а за короткий момент — далекий вибух, полум'я, і не осталось сліду по "ковбасі".
На яких 5–6 км в висоті 300 м така надзвичайна стислість прицілу! Недаром артилеристи академіки!
Не припоминаю докладно числа, коли пришилось пережить
Над позицією німецькі літаки почали літать на нашім участкові щодень. Робили неглибокі круги, змінялись, і так од ранку до вечора. До їх навіть привикли.
Були малі, звинні, з збільшеною скорістю. Вернувшись з нічної роботи, ліг поспать в наметі. Було тепло, повітря пахуче. Заснув каменем і прокинувся… на землі. Намет десь одкинуло, в повітрі дим, густа курява, сильні вибухи, крик, біганина. Під руку попали чоботи, штани.
Що робиться? Знову ріжучий свист, вибухи. Кинувся набік, простягся під товстою сосною. Руки трясуться, ноги не попадають в штани. Якось натяг штани і чоботи. Лежу так, притуливши голову до пня, вгорі ревуть мотори, хлопають вибухи шрапнелів. Вибухи затихли. Зриваюсь утікать десь, де біжать люди і коні. Трохи притомнію. Вгорі виджу громаду літаків, коло їх білі вибухи шрапнелів. Ще трусить тіло страх, а вже будиться цікавість: "Може, хоть одного зіб'ють".