Спомини запорожця
- Автор: Авраменко Никифор
- Год: 2007
- Язык: украинский
- Год: Темпора
- ISBN: 966-8201-27-2
- Жанр: Биографии и мемуары
Электронная книга - «Спомини запорожця». Краткое содержание книги:
Публікується вперше за матеріалами з сімейного архіву сім'ї Авраменків у Познані. Текст подається в оригінальному написанні. Для більш зручного прочитання частково адаптовано до сучасної орфографію та пунктуацію.
Він більше перебував на штабній сопці в бліндажі к-ра батальйону. Не раз приходив на висунуті позиції з палицею в руці, без ніякої зброї, з солдатом-зв'язковим.
Старий холостяк, коло 50 літ, високий, широкораменний, доброї ваги, в стосунках безпосередній і легко приступний, солдата жалів і про його дбав.
Свій чин мав ще з Японської війни 1904–1905 рр. Орден Св. Володимира мав з мирного часу без мечів.
Мав надію дістать за Костюхнівку чин полковника та хоть мечі до Володимира.
Любив Нікітін молодіж і пограть в преферанс. Звідтіль тісніша з ним знайомість, бо уважав мене за бажаного партнера. Дійсно, грав я непогано.
Сталим партнером до преферансу був прапорщик Горбань, начальник пішої розвідки. Літ коло 30, походив з Верхньодніпровська, мій близький земляк.
На позиції був він давно, командував ротою і пішою розвідкою од мая 1915 року. Коли говорить про хоробрість або удачу, Горбань міг буть прикладом. В своїм полку та і в цілій дивізії уважався за найкращого розвідника.
Здобував "язика", коли було треба, часто підлазив до ворожих окопів, розвідував кількість і місто кулеметів, щасливо "знімав" та приводив "секрети", висунуті перед окопами.
Мав випадки загорнення "застав" 15–20 чоловік з кулеметами. Розвідку, мен — шу чи всією командою, водив особисто. Траплялось Горбаневі потичка око в око. За найкращу зброю уважав гранату, пістолет, короткий кинджал і малу піхотну лопатку. Ходило з ним "воєнне щастя", сам ні разу не був раненим, а його команда мала стосунково невеликі страти. Очі і вуха були у його котячі.
В піхоті на позиції ранг надававсь скоро: що 4 місяці подавались представлення на п. поручика і поручика, далі — 6 місяці? на шт. — капітана і капітана.
У нас і в артилерії ранги вислужувались довше, представлення висилались до поручика що 6 місяців, шт. — капітана — 8 місяців і капітана — 1 рік.
Часто представлення десь залежувались. В прикладі п. полковника Нікітіна і прапорщика Горбаня, штабс-капітана Мофіта, прапорщика Князева та і мого. У нас такі задержування кидались в очі: не всі до того мають удачу.
Після закінчення головних робот на позиції поїхало в одпуск коло 20 саперів. Дістав і я 15 днів.
Грошей зібралось чимало. В Києві купив дві валізки, гарне убрання, котре допасував добрий кравець, нові чоботи, набув подарунки — і на третій день був в Кічкасі.
Радість, сльози, поцілунки і балачки: як, що, коли і т. д.
Саме у Люби родилось третє — хлопчик. Був у неї кумом, малого назвали Анатолієм. Цим разом з Андрієм спіткання було тепле, сердечне, радісне. Щось нове в його повазі прорвалось, якби признав мене за рівного. Щораз обнімав, цілував, приглядався.
Мати не спускала очей, весь час щось підсувала смачне, клопотала, мало присідала одпочить. На лиці зміни ніякої: ті самі добрі очі, привітні, щирі, материнські.
Галя виросла на поставну, хорошу дівчину. Як і раніше, старалась держатись близько, була рада показаться разом між знайомими. Обходили ми з нею і об'їжджали наші старі кутки і міста в ярах, на островах, в степу, ходили до порогу Вільного.
Під вечір, коли збирались за столом, одповідалось і слухалось про життя в позиції і тутешнє. Полікарп якось викрутивсь од війська, був рекламований.
Андрій докладно розпитував про умови життя на фронті, настрій, розмови, харчі, стан узброєння, транспорт і т. д.
Розказував, як міг, докладно: що бачив, пережив, чув. Про враження боїв на Ікві, Стирі, Стоході. Розуміється, з пункту вражень і можливостей молодшого командира, а остатньо — командира саперної роти. Про розмови в полках піхоти і між саперами. Спеціально уважно слухав цього всього Андрій, він і розпитувавсь докладніше та цікавився каждими проявами нашого фронтового життя.
Ото зміст мо'іх оповідань. Армія має повний бойовий склад. Добре озброєна, харчі непогані, одіта і обута краще, як рік назад. Санітарна служба справна. Залізниці працюють добре.
З розмов з офіцерами старших рангів, як командирами батальйонів і деяких полків в артилерійських батареях, проривалась критика вищого командування за затримання наступу Південно-Західного фронту та великі страти, особливо в гвардії, котра вийшла за Стохід і полягла під Головами та Мельницею, в 30 км од Ковеля.
Випадало з тих розмов, що головна акція наступу мала розпочатись силами Північного і Західного фронтів. Там було змасовано більше артилерії, нагромаджено великі запаси амуніції, зібрано переважаючі маси корпусів.
Тим часом, в часі критичних кінцевих боїв на Південно-Західнім фронті, на тих сильніших не зроблено навіть поважної демонстрації. Щось натякалось на зраду, не раз падало слово "Распутін". Солдатів цікавило найбільше: коли кінець війні?