МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

-Думати забудь. Людо, я хочу цієї дитини. А наші стосунки...

-Не поспішай... Олежко, я не знаю, не певна... Боюся... Ці всі стеження, нічого ж зробити не можна.

-Придумається. Треба мені мізками поворушити. Можна переловити цю гоп-компанію по одному і передушити тихцем по темних кутках.

-Тьфу на тебе, садюга! Ти справді здатен на це?

-О-о, ви мене, дєвушка, погано знаєте. Я б навіть сказав - зле знаєте! Адже ви моя жінка з моєю дитиною, горе тому, хто хоч кашляне без дозволу у ваш бік.

-Перестань, я серйозно.

-І я. Можна спробувати фаснути на них знайомого тобі Малого, лишилося придумати, як саме. Слухай, це мої проблеми. Мене інше хвилює. Наші стосунки якось би облагородити чи що...

-Фу, юначе, дуже брутально. Ви хочете одружитися, мой той пацан, по зальоту?

-Я просто хочу взяти з вами, дєвушка, законний шлюб.

-Мусимо почекати, хоч трохи. Оксана... Вона змінилася за останні тижні. Кілька таких потрясінь, вона розповідала про той бункер чи де там її тримали... Бр-р-р, сволота!

Рибалка вирішив за краще не казати Людмилі про нові пікантні обставини. Про прямий зв`язок Жигуна з його шефом, Савицьким. І виходить, рухається Карась по ще тоншому, аніж Людмила з Оксаною, вагітні мама з донькою, льоду. Відтак йому не лише не можна провалюватися самому, а ще й утримати обох жінок. Між тим розколоти його можуть у будь-яку хвилину, причому абсолютно випадково. Звичайно, в обличчя не впізнають, ніхто його не бачив толком, але ж зафіксують поряд з Людмилою незнайомого чоловіка, прокачають його, два і два Жигун складати вміє, судячи з усього, дуже добре. Жити постійно під дамокловим мечем, особливо в світлі останніх подій, несолідно дорослим людям. Хіба...

-Ви мені відмовляєте, дєвушка? Підносите гарбуза, за давнім українським звичаєм?

-Просто пропоную почекати. Кінець кінцем зареєструватися. Поставити оті формальні штампики в паспортах тепер просто. Але, - Людмила повела плечима, сторожко роззирнулася довкола, - якось незатишно, знаєш... Відчуваю на собі сторонні погляди. Чи це нервове?

-Навряд. Ти все правильно відчуваєш, - хоча зараз вони сиділи у невеличкому затишному ресторанчику, почуваючи себе в цілковитій безпеці. Від ймовірного "хвоста" Олег відчепився в місті, для цього довелося перехоплювати Людину в підземці між станціями "Площа Толстого" та "Палац спорту", народу там сновигає багато, позбавитися стеження можна запросто, що вони й зробили. При всьому бажанні Олег не міг переконати себе, що вони граються в дитячі ігри, просто забавляються - і одночасно вбачав у перманентній необхідності відриватися від стеження щось параноїдальне. - Є в мене одна ідейка, щойно народилася. Перейдемо в контратаку. Спробуємо вирішити проблему раз і назавжди.

-Щось придумав?

-Ага. Оксана ж у нас з тобою наркоманка.

-До чого тут...

-Ну, її ж наказано було на голку посадити. На фіга - питання десяте. Навряд чи Жигун здогадувався про експерименти цього психа, пам`ятаєш, Оксана говорила, Водолаза, хіміка-самородка... Отже, наш друг Сергій Сергійович Жигун, консультант широкого профілю, глибоко переконаний, що хоч тут узяв реванш. Бач, він хоч так збирався повернути тобі доньку закінченою наркоманкою. Признається - потрібне лікування, великі проблеми. Не признається з якихось причин - ще більші проблеми, з квартири гроші та речі пропадати почнуть.