МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

-Ми ж перейшли на "ти", Ксеню, причому давненько.

-Вибач..., - Оксана вчасно проковтнула частку "те". - Вибач. Ніби звикла, а все одно якось... Не знаю, не можу пояснити.

Аби не дратувати гусей зайвий раз, донька повідомила мамі, що їй остогидло сидіти в квартирі і вона хоче вийти. Не конче повертатися до шкільних занять, без цього вона поки що чудово обходиться. Просто пройтися, прогулятися. Повітрям подихати. На почату лютого зима знову нагадала про свої права, тому потішила киян легеньким морозцем і сніжком. Чисте повітря відчувалося навіть у найбільш загазованих районах. Дивно, але ані Людмила, ані тим більше постійно обережний Олег не заборонили прогулянки, не почали переконливо відмовляти, лякаючи бабаями. Навпаки, у голосі Рибалки чулося полегшення, та й конспіративність кудись здиміла. З цього Оксана зробила висновок - життя налагоджується. Галина з незвичним для дівчини по-батькові Мелорівна виявилася діловою небагатослівною дамою середніх літ, перед якою медсестри бігали на цирлах, а пацієнтки приходили, судячи з усього, за попереднім записом чи усною домовленістю. Побоювання дівчини не справдалися, жодних розпитувань не було - Галина Мелорівна вправно зробила свою справу, навіть сказала напутнє слово: "Добре, хоч не дуже затягла. Молода, на диво здорова, тепер такі дівки пішли - немає в нації здорових матерей. Ще не одного народиш, тільки дивись далі, обережніше". Після всього вона полежала на кушетці, згадуючи при цьому бункер і насилу стримуючись, аби не зіпсувати все, не підірватися і не кинутися геть або принаймні попроситися знайти спосіб покласти її нехай навіть на підлогу, потім підвезли додому. Чи Ігорева мама постаралася, чи сама Галина Мелорівна в незрозумілий спосіб прорахувала ситуацію - везли її не на "швидкій допомозі". Поява біля будинку машини з червоним хрестом вже привід для пліток, не вистачало, аби мамі хто ляпнув. Удома вона прийняла якісь таблетки, видані лікарем, і спробувала оцінити свій післяопераційний, навіть так - постабортний стан. Намагалася відчути всередині порожнечу, не відчула. Так само, ніде правди діти, особливо не відчувала в животі двомісячного ембріона. Цікаво, якою мусить бути жіноча реакція в подібних випадках? Не знайшовши нічого про це в медичному атласі, Оксана вляглася, дискомфорт таки був у наявності. Коли прийшла мама, донька здригнулася під пледом: ось зараз все розкриється, бо Ігорева матуся в останній момент вирішила, що її святий громадянський обов`язок поставити до відома матір неповнолітньої дівчини. Або таємницю розкрила якимось чином та ж таки Галина Мелорівна. Та мама, ледь встигла роздягнутися, вмостилася за компьютер, лиш мимохіть поцікавившись, кому донька така бліда і чому лежить, може, продуло на морозцю з незвички, усе ж таки тривалий час у теплій квартирі. Оксана пробуркотіла щось заспокійливе, мама занурилася з головою у свої підрахунки, незабаром прийшов Рибалка, вони зачинилися на кухні, про щось шушукаючись. Та Оксану це вже не обходило. За кілька днів вона запланувала собі побачення з Олегом без свідків, тет-а-тет.