МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН

-Дякую за дитину, - ковток вина.

-Не про тебе мова. Скажімо, маленька дєтка до одних незнайомців тягнеться сама, при вигляді інших починає верещати, аж вуха закладає. До того я, що перед дитиною не придуришся, визначник, лакмусовий папірець. Ну а вже коли вони підростають та усвідомлюють усю неоднозначність світу, їх починають дурити. Педофила не розпізнають, цей добрий дядя посміхається і канхветку дає. Безпритульні дітлахи, між іншим, відчувать фальш гостріше, вони з педофілами за гроші в кущі йдуть, середовище виховує. Ось у кого інтуїція розвинута, ці шпаки небезпеку чують за кілометр...

-Дуже цікаво, - ковток вина. - Будемо вважати, що в такої дорослої дитини, як та, що перед тобою, інтуїція не притуплена. Останні події взагалі загострили її ще більше. Тому вона підказує, що ми з тобою, як пишуть у книжках, створені одне для одного.

Отак!

-"Вона" - це хто?

-Інтуїція, кажу ж тобі. Шосте відчуття.

-Це такий жарт?

-Ні, це не жарт. Я краще знаю свою маму. Вона застара для тебе, надто вредна, взагалі - далека від ідеалу і сформована. Зі мною краще: глина, яку можна замішувати на власний розсуд і ліпити власний ідеал жінки. Олег, я буду тобі хорошою дружиною і хочу від тебе дітей.

Рибалка буквально отетерів. Якби зараз стеля розсунулася і просто перед ними опинився б зелененький інопланетянин на тонких ніжках та замовив собі сто п`ятдесят горілки, він і то б не розгубився. Принаймні знав би, що робити. Вагітна шістнадцятирічна дівчина, донька жінки, від якої в Олега буде дитина, освідчується йому в коханні діловито, серйозно, зовсім не жартує і цілком можливо просто звідси піти в ліжко.

-Нічого собі...

-Це все, на що ти спромігся? - після таких слів Рибалка вирішив - таки жарт, жорстокий жарт розлюченої ревнивиці, та далі відмовився вірити власним вухам: - Не хвилюйся, в нас таки буде дитина. Докториха так сказала. Дитину я хочу, але від тебе. Від іншого, дитини просто так, не буде.

-Чекай... Докториха... Ти ходила... Ти зробила аборт?

-Браво. Ось що означає робота в міліції. Тебе, мабуть, боялися злочинці, ти швидко злочини розкривав. Можу написати щиросердне зізнання: я, Сошенко Оксана, закохавшись у Олега Рибалку, який врятував їй життя, вирішила з кохання до нього зробити аборт, аби позбавитися дитини, батько якої повний нікчема і дешевий мудак. Дитину хочу від Олега Рибалки. Готова понести будь-яку кару. Дата, підпис.

-Неправда. Ти не робила цього.

-Правда. Зробила.

-Ні. Брешеш.

-Для чого?

-Мене позлити.

-Дуже треба тебе злити! Хочеш - ходімо до лікаря, її Галина Мелорівна звати. Лікарська таємниця для неї - святе, але ж ти мент, швидко її розколеш.

-Коли?

-Кілька днів тому. Виходила з мого дому, одночасно - моєї фортеці.

-Мама, звичайно, не знає.

-Звичайно. Ми їй сьогодні скажемо. Чи тобі подумати треба? Олежко, невже я тобі не подобаюся?

-Серйозно сказати?

-Звичайно, які жарти!

-В тебе, коли ти мені під машину головою вперед кинулася. Таки дійсно щось трапилося з дашком у тебе, підтікає капітально. Сходила до гінеколога? - кивок, незрозумілість на обличчі. - Тепер бігом до психіатра, нехай мізки вправить.