МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН
- Автор: Кокотюха Андрей Анатольевич
- Год: 2003
- Язык: украинский
- Жанр: Современная русская и зарубежная проза
Электронная книга - «МАМА, ДОНЬКА, БАНДЮГАН». Краткое содержание книги:
Цікавила постать того самого невідомого супермена, котрий не просто зміг вирахувати, де може бути захована бранка, хоча ниточки не залишили йому жодної, а й визволити дівку з полону. Спритно крутонулася бабенція, Жигун визнав - він її недооцінив. Ще ж так хитро обставлялася, зіграла переляк, навіть щось робила, виконуючи його вимоги. Насправді ж нацькувала не них дружка.
Такий дійсно існує. Спостереження з квартири Жигун розпорядився зняти, але парочку ніг до Людмили Петрівни усе ж таки приставив. Повторювати трюк знову не мало сенсу, він загорівся новою ідеєю - вирахувати того, кого жінці вдалося потай нацькувати на нього, Сергія Жигуна. Оборудка не зірвалася, та йому плюнули в морду, дозволяти так чинити з собою означає не поважати себе. Он Савицький, той, здається. навіть радіє, що дівку відбили і всі плани полетіли шкереберть, лайно рідке, казанова новонароджений, мудило, боягуз... Завжди він, бачте, виступав проти подібних методів, от маємо тепер... Прикро, що Савицький фігура в його планах необхідна, навіть одна з головних. Прибрати Дениса Жигун заклав у кошторис років так через чотири не раніше, вони лише до середини наступного року при хороших розкладах на ноги стануть, ще утриматися треба, без Савицького ніяк. А ось особистим життям пані Сошенко поцікавитися є резон. Власне, коханець у неї є. Причому - віднедавна, так, принаймні, подруги кажуть. Бабці при вході в під`їзд навіть описали чоловіка, котрий почав учащати в квартиру до банкірші - так чомусь охрестили Людмилу консьєржі. Хто він, де працює, хто за ним стоїть, далі невідомо. Коли мент - краще відступитися. В іншому випадку суворо покарати. Є один слідок: дівчисько на ранок привіз мужик, якого пропасли і виявили, що він - справжнісінький ментяра, але подальша перевірка показала - одружений, дружину обожнює, з тьотью Людою після того жодних контактів не мав. Тим не менше апаратуру в її квартирі хтось знайшов і повирубав. Нічого, коли все йшло за його розрахунками, - а воно так і йшло, принаймні Водолаз, котрого спритна полонянка реально позбавила ока, божиться, що колов, як наказали, - то згадку про себе Жигун цій сімейці залишив, дуже скоро візьме реванш.
Ага, про ментів, поки не забулося. Здається, "макаров", знайдений на алеї, десь уже стріляв, причому не так давно, свої люди в обласному управлінні сказали, справу там ведуть. Добре хоч у охоронців, представників відомої фірми "Центура", знайшлися документи на право носіння не лише газової, а й вогнепальної зброї, тому стрілянина з їхнього боку виглядала цілком виправданою, зайвих проблем у пацанів не виникне. Значить, тільки-но біографія чужого "макарова" вималюється більш-менш чітко, Жигуна поставлять до відома, домовленість така існує. Автомата ніде не знайшли, навіть біля простреленого "джипу" його не залишили, ще в них гранати водяться. Цікаво, де визволителі озброювалися... По цьому питанню теж ведеться робота. Щойно вона дасть результат, Жигун почне діяти. Савицький добре хоч усвідомив - його ці проблеми теж обходять, пообіцяв підтримати своїми людьми, начальником служби охорони базару дуже задоволений. Як там його... Карась, Рибалка Олег. Жигун до колишніх ментів ставився з підозрою, тим більше - до бійців охоронних служб, за спиною в яких немає яскравого бандитського минулого. Охорона "Універсуму" славиться саме цим. І тут Дениско маратися не хоче, чистюля довбаний!
Спілкуватися партнерам після подій в "Затишку" ставало дедалі важче.
-І як я повинен реагувати? Спокусив та покинув?
-Ти збираєшся кинути жінку з дитиною?
Замість відповіді Рибалка притиснув тоді Людмилу до себе, поцілував без звичної жадібної пристрасті, характерної для нього. Ніжно, обережно, немов торкався тоненької китайської порцеляни.
-Вибач, я не те хотів сказати. Я можу тут стрибати з радощів до стелі, верещати, як навіжений. Просто жодна з жінок ще не ставила мене перед фактом, що я скоро стану батьком. Тому я просто не знаю, як поводять себе мужики в подібних ситуаціях. Мабуть, отак.
Роззирнувшись, він пірнув у підземний перехід і виринув назад за якусь мить не з букетом - з оберемком троянд. Людмила щасливо засміялася.