Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Биографии и мемуары » Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море
Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море

Электронная книга - «Що з тебе виросте, Фрітьофе? Людина, яку покликало море». Краткое содержание книги:

Відомі сучасні польські письменники розповідають про славетних норвезьких
полярників-першопрохідців Фрітьофа Нансена (1861–1930) і Руала Амундсена (1872–1928), які
під час своїх героїчних, сповнених незвичайних пригод експедицій зробили ряд видатних
географічних і наукових відкриттів.
1 ... 90 91 92 93 94 95 96 97 98 ... 231
Перейти на страницу:

Потім Нансен їде до Радянської Вірменії, певен, що безпритульні знайдуть там вітчизну, і успішно веде переговори, пропонуючи найкраще розв'язання проблеми. На все життя завойовує він вдячність тих, кому присвятив себе.

Високу, трохи пригорблену постать добре знають жителі Женеви. Сірий м'який капелюх з широкими крисами, під сріблястими вусами — лагідний усміх. Його розумні, засмучені очі починають сяяти, побачивши малят, що під наглядом матерів бавляться у просторих скверах. От якби всі люди на світі могли мати безжурне дитинство!.. Якби ж то ніколи вже не було сумних, голодних і безпритульних дітей!..

Нансен прискорює ходу. Напевно, й сьогодні, як завжди, він запізниться на засідання Ліги націй — ще одне з тих, на якому промовці, з насолодою вслухаючись у свої заокруглені фрази, захлинатимуться пустопорожніми балачками. Слова, слова, слова… В цьому гарному палаці ллються їх цілі потоки, річки, океани. Але як мало їх втілюється в життя.

Нансен часто покидав похмурий зал засідань, втомлений усіма тими пустими промовами. Широко ступаючи, він нервово ходив туди-сюди по коридору, нетерпеливо чекаючи своєї черги.

А потім з трибуни лунали вагомі, дошкульні слова, і кожне з них вимагало дії. Мов набатний дзвін, що б'є на сполох, домагався Нансен справедливості для забутих. Не щадив тих, на чиїх обличчях щоразу з'являлася машкара холодної байдужості, тільки-но він починав говорити про нещастя, якому треба запобігти, тих, які, щоб не мати зайвого клопоту, ухилялися від кожної невигідної для них ухвали. Уперто й наполегливо пробивався він крізь мур байдужості, звертаючись до людських сердець.

Його часто називали «совістю світу».

«…Хто ж із нас не пам'ятає того Великого Норвежця, що промовляв з трибуни? Кого з нас не надихала його надзвичайна енергія, святий запал, з яким він боронив покривджених, — писав один з делегатів. — Без перебільшення можна сказати, що Нансен був уособленням правди, ввічливості і благородства. Не було такого справедливого діла, яке не знайшло б у нього підтримки. Служінню цій прекрасній справі він оддав свої сили, своє здоров'я, а врешті і своє життя».

Та, очевидно, не всі делегати поділяли цю думку. На відкритті кожної чергової Асамблеї Ліги націй було немало й таких, котрі підсміювалися:

— Будемо сподіватися, що Фрітьоф Нансен цього разу ще не відкрив якогось нещасного «немовляти», якоїсь утискуваної країни. А то знову мучитиме нас, спонукаючи поспішати на допомогу покривдженим.

Та Нансен не дуже зважав на ці кпини. Він знав, за що бореться, і не шкодував сил. Дуже турбувало його майбутнє Ліги націй. Він перший привітав утворення цієї організації і покладав на неї багато надій. Але тепер до кінця усвідомив її неспроможність і безсилля.

Розділ шістдесят перший

ПРОЩАННЯ

— Обидва полюси здобуто, це добре. Але щось дуже мало додалося нових цінних для науки відомостей про Арктику від часу повернення «Фрама» з полярних морів, — скаржився Нансен приятелям.

Його захоплювали проблеми змін клімату, і все ще не давали спокою таємпиці Північного Льодовитого океану. Може, завдяки новим сенсаційним на той час засобам зв'язку, дирижаблям і літакам, їх швидше буде розгадано? Але чи можна буде використати цих «сталевих птахів» для полярних досліджень?

Відповідь на це питання дав перший політ над Арктикою. Російський військовий льотчик Іван Нагурський[11] в 1914 році здіснив перші в історії польоти над льодами на машині, тяжчій за повітря. Нансен був захоплений цим почином, розуміючи, які величезиі можливості відкриваються нарешті для полярних досліджень.

1924 року завдяки його невтомним заходам і старанням було утворено перше в світі міжнародне товариство «Аеронавтика», що мало вивчати Далеку Північ з повітря. Обраний довічним президентом цієї організації, професор сам докладно розробляє сміливі плапи майбутніх досліджень.

Він перший говорить про потребу організувати на дрейфуючих крижинах наукові станції для вивчення Північного Льодовитого океану. На той час, враховуючи тодішні технічні можливості, це була надто смілива ідея. Слушність її доведуть у майбутньому радянські полярники. Перша в історії арктичних досліджень станція «Північний полюс-1», закладена у 1937 році на дрейфуючій крижині в Північному Льодовитому океані, здійснила мрії Нансена.

вернуться

11

Нагурський Іван Йосипович (1883–1917) — російський військовий льотчик. В 1914 році у пошуках російських арктичних експедицій здійснив на гідролітаку 5 польотів. Пробув у повітрі понад 10 годин і пролетів близько 110 км на висоті 800–1200 м. Вказав на можливість досягнення Північного полюса літаком.

1 ... 90 91 92 93 94 95 96 97 98 ... 231
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)