Бесплатная библиотека
Читайте книгу на сайте или телефоне
READ-E-BOOK » Другие документальные фильмы » Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього
Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com

Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього

Электронная книга - «Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього». Краткое содержание книги:

Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами «маленьких людей» про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв’ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами «зони», посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими.
1 ... 89 90 91 92 93 94 95 96 97 ... 115
Перейти на страницу:

Евакуація... Глянув би хто згори, подумав би — третя світова війна почалася. Одне село вивозять, а друге попереджають: евакуація за тиждень! І цілий той тиждень там скирдують солому, косять траву, порпаються на городах, дрова рубають... Життя як життя. Люди не розуміють, що діється. А через тиждень їх вивозять військовими машинами. Наради, відрядження, нагінки, безсонні ночі. Стільки всього було. Біля міськкому партії в Мінську, пригадую, стоїть чоловік із плакатом: «Дайте народу йоду». Спека. Він у плащі...

(Повертається до початку нашої розмови).

Ви забули... Тоді... Атомні станції — це майбутнє... Я не раз виступав. Пропаґував. Був я на одній атомній станції: тихо, урочисто. Чисто. В кутку — червоні прапори й вимпели «Переможець соціалістичного змагання». Наше майбутнє... Ми жили в щасливому суспільстві. Нам сказали, що ви щасливі, і ми були щасливі. Я був вільний, я й припустити не міг, що хтось може вважати мою свободу несвободою. А тепер нас списала історія, нас ніби й нема. Я читаю зараз Солженіцина... Думаю... (Мовчить). У моєї внучки лейкемія... За все я заплатив... Дорогою ціною...

Я — людина свого часу. Я — не злочинець...»

Володимир Матвійович Іванов,

колишній перший секретар

Славгородського райкому партії

Монолог поборника радянської влади

«Е-е-е... вашу мать... Е-е-е! (Багатоповерховий мат). Сталіна на вас нема. Желєзної руки...

Що ви тут записуєте? Хто вам розрішеніє дав? Фото-графіруєте... Заберіть свою цяцьку... Сховайте. Ато розіб’ю. Понімаєш ти, приїхали! Ми живем. Страдаем, а ви писать будете. Писаки!! Народ з толку збиваєте... Бунтуєте... Випитуєте, чого не нада. Нема щас порядку! Порядку нема! Понімаєш ти, приїхали... З магнітофоном...

Да, я защищаю! Я совєцьку власть защищаю. Нашу власть. Народну! При совєцькій власті ми були сильні, нас усі боялись. Увесь світ на нас дививсь! Кого зі страху трусило, а хто завидував. Б... ь! А що тепер? Щас? При дімократії... «Снікерси» й маргарин лежалий до нас везуть, просрочені лікарства й джинси ношені, як туземцям, що тільки з дерева злізли. З пальми. За державу обідно! Понімаєш ти, приїхали... Така була держава! Б... ь! Поки Горбачов не злетів... На царство... Чорт мічений! Горбі... Горбі дєйствував по їхнім планам, по планам цереу... Що ви мені тут доказуєте? Понімаєш ти... Вони Чорнобиль зірвали... Цереушники й дімократи. Я в газетах читав... Не зірвався б Чорнобиль, держава б не впала. Велика держава! Б... ь! (Багатоповерховий мат). Понімаєш ти... Булка хліба за комуністів стоїла двадцять копійок, а щас дві тисячі. Я за три рублі пляшку купляв, іще й на закуску хватало... А при дімократах? Штани другий місяць не можу собі купить. У рваній кухвайці ходжу. Розпродали все! Прозакладали! Наші внуки не рощитаються...

Я не п’яний, я — за комуністів! Вони були за нас, за простих людей. Не нада мені казки казать! Дімократія... Цензуру відмінили, шо хоч, то пиши. Свободний чоловік... Б... ь! А помре той свободний чоловік, його поховать нема за що. У нас бабка вмерла. Одинока, без дітей. Два дні, бідака, в хаті лежала... У старій кохті... Під образами... Труни не могли купить. Стахановка колись була, ланкова. Ми два дні в поле не виходили. Мітингували. Б... ь! Поки голова не виступив перед народом... І не пообіщав, що тепер, як хто помре, колгосп виділить безплатно: дерев’яний гроб, труну по-нашому, теля там чи порося й два ящики горілки на поминки. При дімократах... Два ящики горілки... Задурно! Пляшка на хлопа — п’янка, півпляшки — ліченіє... Од радіації нам...

Чого ви це не записуєте? Мої слова. А записуєте тільки то, що вам вигідно. Народ із толку збиваєте... Бунтуєте. Політичний капітал наживаєте? Повні кишені доларів напхать? Ми тут живем, страдаєм... А винуватих нема! Назвіть мені винуватих! Я за комуністів! Вони вернуться й мигом найдуть винуватих... Б... ь! Понімаєш ти, приїжджають... Записують...

1 ... 89 90 91 92 93 94 95 96 97 ... 115
Перейти на страницу:
0
Сюжет
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Атмосфера
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Главный герой
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0
Общее впечатление
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
Итоговая оценка: 0.0 из 10 (голосов: 0 / История оценок)