Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
Коли вони з цим покінчили, Джубал солодко промовив:
— А зараз, капітане Гайнріх, чим я можу вам допомогти?
— У мене є ордер на пошук тут Ґілберта Берквіста. Це означає право обшукати цю власність, ці будівлі та землі.
— Покажіть його мені, потім — Свідку.
— Так і зроблю. Проте у мене є ще один ордер, такий, як і перший, — на ім'я Джилл Бордмен.
— Кого?
— Джилліан Бордмен. Вона підозрювана у викраденні.
— Господи!
— І ще для Гектора С. Джонсона... Валентина Майкла Сміта... та на вас, Джубале Гаршоу.
— Мене? Знову податки?
— Ні. Перегляньте. Учасник у тому та іншому... Свідок у певних справах... І я забираю вас особисто за перешкоджання правосуддю в тому випадку, якщо ордера виявиться недостатньо.
— О, припиніть, капітане! Я краще співпрацюватиму, відколи ви назвалися та почали поводитися так, як того вимагає закон. І я продовжу. Звичайно, я все одно подам на вас позов, і на вашого керівника, і на уряд — за незаконні дії до того часу... Проте не відмовляюся від жодних своїх прав, включно з правом звернутися по допомогу, — з повагою до всього іншого, що ви зробили після. Гм... Ану, покажіть перелік жертв. Я бачу, що ви взяли додаткову машину. Але дорогенький! Щось тут не те. Ця... Гм... Місіс Боркманн? Я бачу, що її підозрюють у викраденні друзяки Сміта... Але згідно з цим ордером складається таке враження, ніби його звинувачують у втечі з-під варти. Я спантеличений.
— Обоє. Він втік, а вона його викрала.
— Чи вам не важко все це скоординувати? Обох, я маю на увазі? На яких підставах його затримали? В ордері не сказано?
— Як, в біса, я маю знати? Він втік, це все. Він втікач.
— Боже мій! Я радше подумав би, що маю запропонувати свої послуги захисника для кожного з них. Цікавий випадок. Якщо сталася помилка — чи помилки, — то це може викликати інші питання.
Гайнріх холодно посміхнувся:
— Вам це не здасться легким. Ви також будете у в'язниці.
— О, не надовго, я переконаний, — Джубал підвищив голос більше, ніж було потрібно й повернув голову до будинку.
— Я знаю іншого адвоката. Я б сказав, якщо суддя Голанд буде слухати цю справу, розгляд habeas corpus для всіх нас буде швидким. І якщо станеться так, що «Об'єднана преса» надішле сюди авто, щоб дізнатися, де віддають такі накази, часу вони не гаятимуть.
— Наклепник, як і завжди, — так, Гаршоу?
— Наклеп, мій любий пане. Я запам'ятаю.
— Від вас буде користі як з козла молока. Ми самі.
— Та невже?
Розділ 15
Валентин Майкл Сміт проплив у темній воді до найглибшої частини басейну, під трампліном, і вмостився на дні. Він не знав, чому його брат Джубал сказав йому там сховатися; насправді він також не знав, що він ховається. Його водний брат Джубал сказав йому це зробити — залишатися там, доки його водний брат Джилл не прийде за ним; цього було достатньо.
Щойно він переконався, що опинився у найглибшій частині, то скрутився у позу ембріона, дозволив більшості повітря вийти з легенів, проковтнув язика, закотив очі, майже повністю зупинив серцебиття і став фактично «мертвим», зберігши все так, щоб він справді не відділився від тіла і міг знову запустити всі двигуни, коли захотів би. Сміт також вирішив розтягти своє відчуття часу, аж доки секунди не почали здаватися годинами, — тому що, як він розміркував, було невідомо, як швидко за ним прийде Джилл.
Він розумів, що знову зазнав невдачі у спробі досягти ідеального порозуміння у взаємному зв'язку — ґроканні, яке повинно було існувати між водними братами. Він знав, що його помилка полягала у неправильному використанні дивно непостійної людської мови — тому що кожного разу, коли він говорив з Джубалом, той засмучувався.
Зараз він знав, що його водні брати могли страждати від сильних емоцій без жодних незворотних наслідків на зразок пошкодження. Тим не менше Сміт тужливо шкодував, що став причиною переживань Джубала. Тоді він думав, що нарешті ідеально ґрокнув складний людський світ. Але йому слід було взнати його краще.
Ще навчаючись під керівництвом брата Махмуда, він з'ясував, що довгі людські слова (чим довші, тим кращі) були легкими, безпомилковими — і вони рідко змінювали свої значення... Але короткі слова були ненадійними, непередбачуваними, і вони змінювали значення без жодної схеми. Чи, принаймні, йому здавалось, що він так ґрокнув. Короткі людські слова ніколи не були схожі на короткі марсіанські, — як ось «ґрокати», яке завжди означає те саме. А короткі людські слова — це як спроба підняти воду ножем.