Першому гравцеві приготуватися
- Автор: Клайн Эрнест
- Серия: Першому гравцеві приготуватися #1
- Год: 2017
- Язык: украинский
- Год: КМ-БУКС
- ISBN: 9789669484826
- Переводчик: Зоряна Крижанович
- Жанр: Киберпанк
Электронная книга - «Першому гравцеві приготуватися». Краткое содержание книги:
Арт3міда також вела власний відеоканал — «Арт3мівіжн», і один з моїх моніторів завжди був налаштований на нього. Як завжди в понеділок увечері вона транслювала епізод «Невдах». Після цього будуть «Жінка-Електра і дівчина-Діна», а потім один за одним епізоди «Ісіди» і «Диво-жінки». Її програма ніколи не змінювалась. Але це не мало значення. Вона все одно мала найвищі рейтинги. Недавно вона також запустила власну шалено успішну лінію одягу для пишних жіночих аватарів під брендом «Арт3Міс». У неї все було добре.
Після тієї ночі в «Несамовитій кулі», Арт3міда обірвала всі контакти зі мною. Вона блокувала всі мої електронні листи, телефонні дзвінки і запрошення в чат. Вона також перестала постити в свій блоґ.
Я спробував все, що міг, щоб зв’язатися з нею. Посилав її аватару квіти. Здійснив кілька поїздок у фортецю її аватара — броньований палац на Бенетарі, невеликому місяці, яким вона володіла. Наче бомби скидав з повітря на її палац касети з музикою і записки. Одного разу у відчаї дві години простояв біля її воріт з бумбоксом над головою, який на повну гучність грав пісню «In Your Eyes» Пітера Ґебріела.
Вона не вийшла. Я навіть не знаю, чи вона була вдома.
Я жив в Колумбусі вже більше п’яти місяців, і пройшло вісім довгих і болісних тижнів, відколи я востаннє говорив з Арт3мідою. Але я не провів цей час за хандрою і жалістю до себе. Ну, принаймні не весь. Я намагався насолоджуватись «новим життям» у ролі всесвітньо відомого мисливця, який стрибав по секторах. Навіть прокачавши аватара до максимального рівня, я продовжував проходити якнайбільше квестів, щоб поповнити свою вже і без того вражаючу колекцію зброї, магічних предметів і транспортних засобів, які я тримав у сховищі глибоко всередині своєї фортеці. Квести тримали мене зайнятим і відволікали від зростаючої самотності та ізоляції, яку я відчував.
Я намагався відновити зв’язок з Ейчем після того, як Арт3міда мене кинула, але все змінилось. Ми віддалились один від одного, і я знав, що це була моя провина. Наші бесіди були тепер неприродними і стриманими, так ніби ми боялися видати якийсь важливий фрагмент інформації, який інший може потім використати. Я бачив, що він більше мені не довіряв. І поки я був одержимий Арт3мідою, Ейч став одержимим бажанням стати першим мисливцем, який знайде Нефритовий ключ. Але минуло майже півроку, відколи ми пройшли Перші ворота, а Нефритовий ключ все ще залишався загадкою.
Я не говорив з Ейчем майже місяць. Наша остання розмова перетворилась у суперечку, під кінець якої я нагадав Ейчу про те, що він «ніколи б не знайшов Мідний ключ», якби не привів його прямо до нього. Він секунду мовчки на мене дивився, а тоді вийшов з чату. Через затяту гордість я не вибачився одразу, а тепер пройшло занадто багато часу.
Так. Я був в ударі. Менш ніж за шість місяців мені вдалося зруйнувати дві близькі дружби.
Я перемкнув на канал Ейча, який він назвав «H-Feed». У даний час він показував матч Всесвітньої федерації рестлінгу кінця вісімдесятих, з участю Галка Гоґана і Андре Гіганта. Я навіть не потрудився перевірити канал Дайто і Шото — «Дайшоу», бо знав, що вони показувати якісь старі самурайські фільми. Це все, що вони коли-небудь показували.
Через кілька місяців після нашої першої конфронтаційної зустрічі в підвалі Ейча мені вдалося сформувати з Дайто і Шото неміцну дружбу, коли ми об’єдналися, щоб пройти розширений квест у Секторі-22. Це була моя ідея. Я почувався погано через те, як закінчилася наша перша зустріч, і чекав можливості примиритися з двома самураями. І вона з’явилася, коли я знайшов на планеті Токусацу прихований високорівневий квест під назвою «Шодай Урутораман». Дата створення квесту свідчила, що його запустили кілька років після смерті Галлідея, а це означало, що він не мав жодного стосунку до змагання. Він також був японською мовою, створений відділом Хоккайдо «GSS». Я міг би спробувати пройти його самостійно, використовуючи онлайн перекладач Мандаракс, який був встановлений у всіх аккаунтах ОАЗи, але це було б ризиковано. Мандаракс іноді спотворював або перекручував інструкції і підказки до квестів, що могло легко призвести до фатальних помилок.
Дайто і Шото жили в Японії (вони стали там національними героями), і я знав, що вони вільно говорили японською та англійською. Тому я запитав, чи вони були зацікавлені об’єднатись зі мною тільки для цього одного завдання. Спочатку вони були налаштовані скептично, але коли я описав унікальний характер квесту і якою, на мою думку, може бути нагорода, вони нарешті погодилися. Ми зустрілися біля воріт квесту на Токусацу і увійшли разом.