Чому Захід панує - натепер

Одна з вад археології полягає в тім, що ми часто бачимо наслідки того, що робили люди, але не бачимо причин. Ми можемо розпалити пристрасті (Варвари спалили Таосі! Таосі зруйнувала громадянська війна! Внутрішні чвари роздерли Таосі на дві частини! Новий сусіда пригноблює Таосі! тощо), але навряд чи зможемо сказати, що ж відбулося насправді. У цьому випадку найкраще, що можна зробити, це розглянути падіння Таосі як частину ширшого процесу. Близько 2000 років до н. е. мешканці полишили й найбільші стоянки в Шаньдуні, населення меншало в усьому північному Китаї — звичайно, у той самий час, коли посуха, голод та політичний колапс виснажували Єгипет та Месопотамію. Чи могли кліматичні зміни спричинити кризу в масштабі цілого Старого Світу?

Якби в Таосі фіксували рівні повеней хуанхеметром, подібним до єгипетського нілометра, або якби китайські археологи провадили мікроморфологічні досліджування, подібні до студій в сирійському Тель Лейлані, ми могли б щось сказати, але свідчень такого типу немає. Ми могли б ретельно пошукати інформацію в літературних оповідях, написаних через дві тисячі років після цих подій, хоча, так само як у разі оповідей про мудрих королів, ми не можемо сказати, чи багато їхні автори реально знали про такі давні часи.

"Під час врядування Юя, — читаємо в Веснах та осенях пана Люя, — під небом було десять тисяч ґуо"[106]. Припускаючи, що ґуо — це "замок", тобто маленька політична одиниця, базована на оточеному стінами місті, багато археологів вважають, що це досить добрий опис долини Хуанхе між 2500 та 2000 роками до н. е. Деякі науковці далі доводять, що король Юй існував насправді й що він поклав кінець епосі десяти тисяч ґуо та нав'язав їм врядування династії Ся. Літературні джерела навіть дають кліматичну причину, хоча, замість порохових улоговин типу месопотамійських, вони говорять про сильні зливи кожні дев'ять років з десяти, і саме тому Юй мусив осушувати долину Хуанхе. Щось подібне справді могло відбуватися; ще двадцять років тому, до того, як Хуанхе почала в деяких місцях пересихати, люди називали її "лихом Китаю", бо вона щороку розливалася і в середньому один раз на сторіччя міняла річище, спричиняючи величезні руйнації та вбиваючи тисячі людей.

Можливо, оповідь про Юя базується на реальній катастрофі в околі 2000 року до н. е. Чи, можливо, це лише фольклорна легенда. Ми просто не знаємо. Однак, ще раз, причини змін невідомі, проте наслідки очевидні. Міста Шаньдуна та долини Фен близько 2000 року до н. е. відкинуло назад (Таосі навіть мав монументальну платформу двадцять футів заввишки та двісті футів завширшки), а переваги відсталости, такі важливі в історії Заходу, зіграли свою роль і тут, і ще грандіозніші монументи почали заповнювати колишній затон, долину Ілю.