![Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених] - Читать Любимую Русскую Полную Книгу 👉 Read-E-Book.com](/uploads/posts/books/4/0/8/5/geroi-ne-vijni-pro-mertvih-zhivih-i-nenarodzhenih-download.jpg)
Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]
- Автор: Криштопа Олег, Калиновская Ольга
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: FLC, 2016
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Герої (не)війни [Про мертвих, живих і ненароджених]». Краткое содержание книги:
Саме через це 3-й та 8-й окремі полки спеціального призначення на початку війни зазнали непоправних втрат — чимало спеців 3-го полку полягло біля Ізварино, коли українські військові намагалися втримати контроль над ділянкою спільного із сусідом-агресором кордону. Двоє бійців загинули у збитому під Слов’янськом гелікоптері Мі-8. Аж 11 спецназівців 3-й полк спецпризначення втратив 29 липня 2014 року в районі міста Сніжне на Донеччині. Вони виконували бойове завдання, коли із засідки на українських бійців напали бойовики. Потім був Іловайський «котел» та 242 дні оборони Донецького аеропорту, де полягли кращі з кращих представників спецназу.
— Погибли специалисты, которые были подготовлены в мирное время. А подготовка военного времени сильно проигрывает подготовке мирного. Хотя бы по времени этой подготовки, — пояснює мій співрозмовник.
Крім того що спецназ на початку використовували за принципом «комп’ютером забиваємо цвяхи», за рівнем оснащення елітні війська теж нічим не поступалися загальновійськовим. Проблеми були з усім, згадує боєць.
— Скажем так: мы вступили в войну два года назад. Вот у меня в группе было всего две разгрузки — у меня и у моего зама. Все остальные были с подсумками. Потом, в процессе, мы на волонтерские деньги обули, одели, закупили нам всё необходимое снаряжение. Очень многие вещи до сих пор закупают волонтеры. К примеру, та форма одежды и то снаряжение, которое мы имеем на данный момент, не отвечают даже минимальным требованиям. Если мы упустим вопрос с формой одежды и обратимся к снаряжению, то, скажем так, разгрузочные системы, кобуры, пистолетные рукоятья, ремни и так далее — список можно перечислять очень долго — это то, чего не хватает.
Але якщо потрібні берци та камуфляж волонтери спецназу діставали, то, приміром, той же тепловізор, вартість якого близько 50 тисяч гривень, — це розкіш, добре, якщо привозили один. Хоча для виконання спецзавдань така техніка потрібна кожному спецпризначенцю. Вона ж нині в дефіциті навіть на найгарячіших ділянках фронту. Це тобі не американська армія, зітхає боєць.
— Если мы обратимся к опыту наших западных товарищей, тех же американцев, то там каждый боец имеет прибор ночного видения. Каждый! Тепловизоры, средства радиоразведки, средства связи… Это крайне важные элементы, которые мы если и имеем, то точно не в том объеме, в котором они должны быть.
Аналогічна ситуація зі зброєю. Приставка «спец» на війні геть не означала, що у цих військових була краща чи новіша зброя, ніж та, яку отримував на руки рядовий український боєць. І якщо з автоматами та кулеметами Калашникова специ ще мирилися, снайперські гвинтівки не витримувати жодної критики. Гвинтівка Драгунова розробки кінця 50-х — початку 60-х років аж ніяк не могла дорівнювати тим, що використовували і використовують озброєні Росією бойовики. До речі, нині, за останніми даними з фронту, їхня улюблена зброя на всіх без винятку ділянках фронту — снайперська гвинтівка калібром 12,7.
Одну з таких — АСВК (армійська снайперська гвинтівка крупнокаліберна) — у Росії розробили ще 2004-го року на заводі Дегтярьова. На озброєння російської армії ця гвинтівка потрапила 2013-го — за рік до війни на Донбасі.
Нині ж, за два роки протистояння на сході, для армійського спецназу придбали частину необхідної зброї. Але — лише частину і врізнобій, наголошує спецпризначенець.
— Самые большие проблемы — с бесшумным оружием, со специальным оружием и снайперским. Мы все прекрасно понимаем, что снайперская винтовка Драгунова для спецназа уже устарела, все мы прекрасно понимаем, что АКМ (автомат Калашникова модернізований. — Ред.) с ПВС (монокулярна система нічного бачення. — Ред.) как бесшумное оружие для спецназа устарело. Сейчас в частях есть винтовки новые, закупленные. Есть кое-что, что пришло от государства, но у нас нет единого стандарта и унификации. И это уже не проблема руководства, командования или денег. Это проблема учебного центра.
А з навчальним центром у спецназу великі проблеми. До осені 2013-го бійців військ спеціального призначення готував єдиний в країні 50-й навчальний загін у Кіровограді — у місті, де базується штаб 3-го окремого полку спеціального призначення. Випадково чи ні, але за кілька місяців до захоплення Криму, восени 2013-го, цей центр закрили. Відтоді він так і не відновив роботи. Наче в країні немає війни.