Реальна загроза
- Автор: Авраменко Олег Евгеньевич
- Язык: украинский
- Жанр: Космическая фантастика
Электронная книга - «Реальна загроза». Краткое содержание книги:
Під час першої ж своєї експедиції Александр потрапляє на далеку і досі нікому не відому планету Ютланд. Ця подія круто змінює все його життя, і він опиняється в епіцентрі прийдешньої міжпланетної війни...
А ще я отримав листа від маминих батьків. Я, звісно, не забував, що маю діда з бабусею, але після загибелі батька і смерті матері мені сказали, що вони не захотіли брати мене до себе. Я цьому повірив, позаяк пам’ятав часті суперечки батька з дідом про політику. Суті цих суперечок я тоді не розумів, але вони були досить жорсткі, і ще задовго до путчу дід називав мого батька фашистом. Подорослішавши, я також став вважати батька фашистом, проте не зміг пробачити дідові й бабусі, що вони відмовилися від мене в дитинстві, тому зустрічі з ними не шукав і намагався не думати про них. І лише згодом, уже на Ютланді, коли дізнався правду про мамину смерть, я зрозумів: мене не віддали під їхню опіку, бо побоювалися, що мої розповіді про те, що відбувалося зі мною та мамою під час путчу, наведуть їх на небажані здогади.
Лист був у відеоформаті, і з екрана до мене зверталося двоє літніх людей, не набагато старших від мого батька, зі смутно знайомими обличчами з майже забутих дитячих спогадів. Вони говорили зі мною м’яко, мало не лагідно, проте в їхніх словах виразно вчувався докір за те, що я став на бік чоловіка, через якого вкоротила собі віку моя мати і їхня єдина дочка.
Я був геть розгублений і не знав, що їм відповісти.
— Розкажи правду, — порадила мені Ліна. — Вони мають право її знати.
— Це розіб’є їм серце, — заперечив я.
— Ні, Сашко, їхні серця й так розбиті. Адже вони відчувають те саме, що відчував ти, коли вважав, що твоя мама наклала на себе руки.
— А коли я дізнався, що її вбили, мені стало боляче. Дуже боляче. Ти ж бачила.
— Так, бачила. Але потім тобі стало легше. І коли ми говорили про твою маму, ти згадував її з ніжністю й сумом, але вже без затамованої образи, без гіркоти, яку відчував раніше. Це твої власні слова, пам’ятаєш? А твої дідусь з бабусею і досі думають, що вона кинула їх. Розкажи їм, як було насправді.
Об’єктивно Ліна не була великою розумницею, однак її судження про людей часто вражали мене своєю влучністю, а в почуттях вона розбиралася значно краще, ніж ми з Елі разом узяті. Тому я дослухався її поради.
Цілковитою несподіванкою став для мене лист від Еліних батьків, який Ліна виявила в сьомій партії кореспонденції. Вони сердито вимагали пояснень, де їхня дочка, і погрожували подати на мене до суду.
— І що це значить? — запитав я, викликавши з бібліотеки Елі й показавши гнівне послання її батьків. — Хіба ти не написала їм листа?
— Написала, — спокійно відповіла вона. — Але не надіслала.
— Чому?
Вона недбало стенула плечима.
— Ну їх до біса! Обійдуться. Тільки не надумай відповідати їм, нехай іще трохи помучаться.
Я давно знав, що Елі не ладнає з батьками. Вона рідко відвідувала їх, зазвичай обмежувалась одним днем. А в тих небагатьох випадках, коли вони, бувши в Астрополісі, гостювали в нас, Елі, м’яко кажучи, не стрибала на радощах і намагалася чимшвидше позбутися їх. Але її теперішня поведінка вже межувала з цілковитою безсердечністю. Про що я їй і сказав.
Елі зітхнула:
— Ти просто нічого не знаєш, Сашко.
— То розкажи.
— Ні, — вперто сказала вона. — Не хочу про це говорити.
— А я ж можу образитися, — зауважив я. — Згадай: не так вже й давно ти дорікала мені, що я приховував від тебе правду про моїх батьків.
Вона похитала головою:
— Це різні речі. Зовсім різні…
3
На шістнадцятий день з’явилися перші неперевірені повідомлення про те, що на Тянь-Го нібито розпочався масовий призов резервістів, а у ВКС скасовано відпустки й оголошено про перехід у режим експедиційної готовності. Невдовзі цю інформацію офіційно підтвердили розвідувальні служби відразу кількох планет, а в земних ЗМІ промайнули досить відверті натяки на те, що найбільші фармацевтичні компанії через своє впливове лобі посилено торпедують хід переговорів ютландської делегації з урядом Землі. Одночасно група впливових сенаторів виступила з різкою заявою, що демократична Земля не повинна укладати оборонний союз з диктаторським режимом, тим більше, що на чолі ютландського уряду стоїть відомий своїми ультраправими поглядами Бруно Шнайдер, якого дружня планета Октавія вважає військовим злочинцем. Безумовно, чимало політиків, що підписали цю заяву, керувались ідейними переконаннями, проте, за інформацією видання „Der Spiegel International“, сама її поява була інспірована „певними бізнесовими колами“.