Сага про Форсайтів

— Еге!— промимрив Босіні.— Вам треба взяти патент на вислів.

— Я б хотів прочитати лекцію на тему: «Характерні якості й риси Форсайта»,— відказав молодий Джоліон.— «Ця тваринка, надзвичайно чутлива до насмішок подібних до неї істот, зовсім не зважає на сміх інших створінь (тобто вас чи мене). Успадкувавши від предків схильність до короткозорості, вона впізнає тільки особин свого власного виду, серед яких вона й існує, прагнучи прожити своє життя якомога безтурботніше».

— Ви так змальовуєте їх,— мовив Босіні,— наче вони складають половину Англії.

— Авжеж,— відказав молодий Джоліон.— Вони таки складають половину Англії, і до того ж кращу половину, надійнішу половину, половину з трипроцентними паперами, половину, що має вагу. Адже то їхнє багатство і їхній Добробут роблять можливим усе: роблять можливим ваше мистецтво, літературу, науку, навіть релігію. Без Форсайтів, котрі ні в що не вірять, але з усього мають зиск, куди б ми з вами поділися? Форсайти, шановний добродію,— це посередники, комерсанти, підпори суспільства, наріжний камінь наших звичаїв; Форсайти — це те, чим ми захоплюємося!

— Не знаю, чи я збагнув вашу думку,— сказав Босіні,— але мені здається, що в моїй професії є багато таких Форсайтів, як ви їх називаєте.

— Звичайно,— відповів молодий Джоліон.— Переважна більшість архітекторів, художників чи письменників не мають ніяких принципів, як і кожен Форсайт. Мистецтво, література, релігія існують тільки завдяки кільком дивакам, котрі справді вірять у ці химери, і багатьом Форсайтам, котрі мають із них зиск. За скромними підрахунками три чверті членів нашої художньої академії — Форсайти, до них належать також сім восьмих наших письменників і переважна більшість журналістів. Про науковців я не можу судити, проте в релігії Форсайти репрезентовані чудово, в палаті громад їх, мабуть, найбільше; аристократія сама за себе свідчить. Але я не жартую. Іти проти більшості — та ще й якої більшості!—дуже небезпечно.— Він пильно глянув на Босіні.— Дуже небезпечно віддатися чомусь усім серцем, хоч би що це було — чи то будинок, чи картина... чи жінка!