Незвичайні пригоди Марко Поло
- Автор: Мейнк Вилли
- Год: 1959
- Язык: украинский
- Год: Дитвидав
- Переводчик: Юрий Дмитриевич Бедзик
- Жанр: Исторические приключения
Электронная книга - «Незвичайні пригоди Марко Поло». Краткое содержание книги:
Цю цікаву книгу ми й пропонуємо увазі юних читачів.
Прокинувшись, Матео ніяк не міг збагнути, ніч надворі чи день. Голова в нього гуділа, нагадуючи про дику п'янку. Він знову сидів у темній, без вікон комірчині і, сповнений глибокого каяття, думав про свою безглузду поїздку до гори Сікінан. Життю його скоро кінець. Прощай, маленька Ашіма, тримайся тільки за Марко. Якщо Матео не повернеться, він зуміє захистити тебе.
— Славнозвісний капітан Матео, власник чорної барки, сів у калюжу, — гірко посміхнувшись, сказав він.
Минуло кілька годин. Нарешті Матео почув кроки. Грюкнув засув. До кімнати ввійшли два вояки і перекладач, блідий, мов крейда. Надворі, тримаючи за поводи коней, стояли солдати. Матео здивувався, побачивши там і свого осідланого коня. Що це мало значити? Чи не думають вони відтяти йому голову десь у лісі? Його пройняв ще більший подив, коли солдат віддав йому меча.
Перекладач хрипко промовив.
— Його величність найсвітліший король Бадахшана звелів передати славнозвісному капітану Матео, власнику чорної барки, оцей гаманець з рубінами як подарунок од його величності найсвітлішого короля Бадахшана. Якщо ж ти ще раз з'явишся біля гори Сікінан, його величність накаже вирвати тобі нігті, потім відрубати пальці, відтяти руку, відрізати вуха й ніс, виколоти очі і нарешті, так сказав його величність найсвітліший король Бадахшана, тупою, іржавою шаблею відсікти голову.
— А ти непогано завчив своє доручення, — вражено пробурмотів Матео.
Перекладач віддав йому мішечок з рубінами і вклонився.
— Прощавайте, чужинець, — прошепотів він. — Ніколи більше не з'являйтесь у цих місцях. Ви — перша людина, якій вдалося врятуватися од смерті. Хай благословить вас аллах!
Матео скочив на свого коня і пришпорив його.
— Швидше тікай звідси, славнозвісний капітан Матео, власник чорної барки, поки товстопузий диявол не додумався відрізати тобі пальці, руку, ніс, вуха й голову.
Матео галопом вилетів за ворота. Позаду лишились гора Сікінан, пагорб з замком, що нагадував велетенський пиріг, неясний, мов сон, спогад про громовий регіт могутнього товстуна й оте жалюгідне хихотіння хлопця в кутку.
Марко повертався до свідомості. Ось до його слуху звідкись здалеку долинув голос:
— Тепер він лежить зовсім спокійно, Мафіо.
Марко намагався збагнути зміст слів: «Тепер… він лежить…» Це була важка справа. Як не напружував він увагу, але ніяк не міг упіймати останнього слова. Воно провалювалось кудись у безпросвітний морок.
На його чоло лягла чиясь рука, легка й холодна. Марко розплющив очі. Перед ним було чуже дівоче обличчя.
— О пане, гляньте! — вигукнула дівчина.
Над ним схилився батько.
— Хвала небу, він опритомнів, Мафіо! Ти мене бачиш, Марко? Ти впізнаєш мене? Він кивнув головою! — сказав Ніколо Поло і тихцем витер з очей сльозу. — Ти помітив, Мафіо? Він мене впізнав. Ашіма, принеси йому молока і синього порошку!
Марко ворухнув губами, його мучила спрага і страшна втома. Батько підвів його за плечі, і Ашіма влила йому в рот молока з синім порошком.
Після цього він міцно заснув.
Коли пізно ввечері прокинувся, дівчина сиділа біля нього. Вона була сумна і задумлива.
— Ашіма! — тихо покликав він. — Чому ти така зажурена?
— Ви проснулися, юний пане? Як ви себе почуваєте? — На мить її обличчя опромінилось радісною посмішкою. — Принести вам що-небудь поїсти або попити? Ой і зрадіють ваш батько й дядько!
— Котра зараз година, Ашіма?
— Дуже пізно, юний пане. Скоро північ. Я принесу вам поїсти. А тоді розбуджу панів. Вони наказали мені негайно будити їх, як тільки прокинеться юний пан.
— Поклич також Матео! Чуєш, мого друга Матео! Він нічого не казав?
— Так, слухаю вас, — безгучним голосом відповіла дівчина. — Зараз я принесу вам поїсти. — І вона тихенько вийшла з кімнати.
Невдовзі вона повернулася, принісши йому міцного курячого бульйону. Марко поїв з її допомогою і знову ліг. Він стомився, але відчув, що слабість в усьому тілі поступається місцем життєвій силі.
Ввійшли Ніколо й Мафіо Поло.
— Марко! Як ти себе почуваєш? Ти поїв! Ну, тепер ти видужаєш!
На обличчі батька хлопець прочитав радість і якесь несміливе сподівання.