Рукопис, знайдений у Сараґосі
- Автор: Потоцкий Ян
- Год: 2015
- Язык: украинский
- Год: Піраміда
- ISBN: 978-966-441-411-8
- Переводчик: Виктор Дмитрук
- Жанр: Классическая проза
Электронная книга - «Рукопис, знайдений у Сараґосі». Краткое содержание книги:
Наш шелихвіст, який так відрізнявся від іспанської молоді своїм костюмом, ще більше виділився тим, у який спосіб він увійшов на бал. Замість глибокого уклону чи виявлення комусь якоїсь люб’язності, він з протилежного кінця залу став кричати на музикантів.
— Гей, лайдаки, замовкніть! Якщо ви не гратимете виключно мою сарабанду, я порозбиваю скрипки об ваші вуха!
Потім роздав їм ноти, які він приніс із собою, підійшов до Бланки й вивів її на саму середину залу, де вони мали разом танцювати. Мій батько визнає, що дон Карлос танцював неперевершено, а Бланка, дуже зґрабна від природи, цього разу перевершила сама себе. Коли скінчилася сарабанда, всі дами встали, щоб поздоровити Бланку з чудовим танцем. І все ж, хоча ці люб’язності висловлювалися їй, крадькома вони поглядали на Карлоса, наче даючи йому зрозуміти, хто насправді є предметом їхнього захвату. Бланка чудово зрозуміла приховані думки, і потаємне поклоніння жінок лише піднімало в її очах достоїнства молодого чоловіка.
Протягом усього балу Карлос ні на хвилину не відійшов від Бланки, а як тільки його брат наближався до них, він казав йому:
— Енріке, друже мій, іди розв’яжи якусь задачку, ти ще матимеш час докучати Бланці, коли станеш її чоловіком.
Бланка нестримним сміхом заохочувала ці зухвальства, і бідний дон Енріке засоромлено відходив.
Коли запросили до вечері, Карлос подав руку Бланці й сів з нею за столом на найвищому місці. Герцоґ насупив брови, але дон Енріке вблагав його пробачити цього разу братові.
Під час вечері дон Карлос розповідав товариству про різні забави, які влаштовував Людовик XIV, а найбільше про балет під назвою «Флірти на Олімпі», в якому сам монарх грав роль сонця, після чого додав, що чудово пам’ятає той балет і що Бланка була б чудовою в ролі Діани. Потім він роздав усім ролі, і поки встали від столу, балет Людовика XIV вже мав усіх виконавців. Дон Енріке покинув бал. Бланка навіть не помітила його відсутності. Наступного дня вранці мій батько пішов відвідати Бланку й застав її за тим, що вона повторювала з Карлосом сцену з нового балету. Так пройшли три тижні. Герцоґ робився чимраз похмурішим, Енріке тамував свій біль, Карлос же вигадував несусвітні речі, які дами з товариства вважали одкровеннями.
Паризькі звичаї і балет Людовика XIV настільки закрутили голову Бланці, що вона не знала, що взагалі діється.
Одного дня за обідом герцоґ отримав депешу від двору. Це був лист від міністра, в якому говорилося:
Ваша ясновельможність!
Його величність, наш милостивий повелитель, погоджується на шлюб твоєї доньки з доном Карлосом Веласкесом, а також надає йому титул ґранда й призначає першим полковником артилерії.
Твій покірний слуга, etc.
— Що це має означати? — вигукнув герцоґ, охоплений гнівом. — Звідки в цьому листі взялося ім’я Карлоса, якщо я Енріке призначив Бланку в дружини?
Мій батько попросив герцоґа, щоб той зволив терпляче його вислухати, і сказав:
— Я не знаю, ваша світлосте, яким чином ім’я Карлоса опинилося в цьому листі, але я певен, що мій брат не має до цього ніякого відношення. В кінцевому випадку, ніхто тут не винен, і ця зміна імені — це вирок долі. Бо, мабуть, уже й ви самі помітили, що Бланка не має до мене ніякої схильності, а навпаки, зовсім не байдужа до Карлоса. Тож нехай вона сама, її рука, титули й маєток дістануться йому. Я зрікаюся усіх своїх прав.
Герцоґ обернувся до Бланки й сказав:
— Бланко! Бланко! Невже ти й справді така легковажна й зрадлива?
Бланка розплакалася, зомліла й врешті-решт призналася, що любить Карлоса.
Герцоґ у розпачі сказав моєму батькові:
— Дорогий Енріке, хоча брат твій і відібрав у тебе наречену, але він не може позбавити тебе звання першого полковника артилерії, до якого я додам певну частину свого маєтку.
— Пробач, сеньйоре герцоґ, — відповів дон Енріке, — але твій маєток в усій цілості належить твоїй доньці, а щодо звання першого полковника, то король слушно вчинив, віддавши його моєму братові, бо я в теперішньому душевному стані не здатен виконувати ні цих, ні будь-яких інших обов’язків. Дозволь мені віддалитися в якийсь святий притулок, щоб я біля підніжжя олтаря заспокоїв свій біль і віддав його тому, хто стільки за нас витерпів.
Мій батько покинув дім герцоґа й вступив до монастиря камедулів послушником. Дон Карлос одружився з Бланкою, проте весілля відбулося без будь-яких урочистостей. Сам герцоґ не був на ньому присутній. Бланка, ввергнувши в розпач свого батька, переживала через нещастя, причиною яких вона була; навіть Карлос, незважаючи на звичну легковажність, був збентежений цим загальним смутком.