Український патріот з династії Габсбургів

Вілла Райнер Баден біля Відня 2. III. 1917

Любий, добрий друже!

Найщиріше спасибі за хлібини та милі подарунки, яким я неймовірно зрадів, вони є ще одним новим доказом того, яким щирим є український народ, будьте певні, що ці милі подарунки я буду у себе зберігати, і, коли я бачу їх у своїй кімнаті на столі, то одразу думаю про мій хоробрий український народ, з якого і я запросив собі уланів до мого полку. Я також щиро дякую за Ваш лист, і дуже радий, любий друже, що Ви мені так довіряєте, і ще я Вам дуже вдячний за те, що Ви пишете мені так відверто, що Ви прикладаєте до написання листів стільки старання. Повірте мені, я повністю розумію, в якій важкій ситуації Ви зараз опинились, яку жертву Ви несете з любов’ю [до свого народу]. Коли людина не знаходить визнання, це, звичайно, дуже важко перебороти та витримати, я відчуваю це як добрий та вірний друг, але все ж таки тішуся надією з приводу К. справи! Ви ж знаєте, як довго триває у нас вирішення якоїсь справи, шлях через Відень є найдовшим, тому я прошу Вас чекати! Досі я зробив усе, що було можливим, тобто висловив моє прохання у всіх найвищих інстанціях, вище вже йти нікуди, адже я сподіваюся, що ця справа буде вирішена на нашу користь. 5 березня я їду до Відня і там особисто піду до К. відомства, щоб дізнатися, як рухається наша справа, чи щось відбулося, чи Й[ого] В[еличність] обміркував вже по-іншому нашу справу. Про це я Вам одразу повідомлю і сподіваюся зробити це із позитивним змістом. Ваші 3 листа по пошті я отримав, відносно них Ви можете заспокоїтись, я їх отримую у точно зазначений час, як службові листи та без свідків. Я щиро дякую Вам за 2 такі цікаві книжки, грубшу продивлюся найближчим вільним часом. Стаття у «Газеті Вечоровій» не така вже й погана, та найрадіснішим є те, що вона дуже розлютить мафію, що буде дуже добре, це буде ніби наша маленька їм помста! Я ще раз прошу Вас, любий друже, про суворішу потаємність із моїми листами та із їх змістом, будь ласка, ні у якому разі не загубіть їх, тому що це буде дуже погано та може нашкодити нашій усій справі і мені також. Обережність, сувора обережність! Проти мене працює колосальна мафія, я це зміг почути та відчути ще у Відні, але, не зважаючи на це, я працюю далі у першу чергу для української молоді, але саме у цьому питанні я наштовхуюсь на великі перешкоди з усіх боків, але і всупереч цій обставині я із задоволенням працюю далі та сподіваюся, що моя діяльність призведе до успіху. Я з радістю працюю для хороброго та бідного народу, який я щиро люблю, та якому я присвячую усе моє життя, щоб він отримав своє щасливе майбутнє, щоб він зміг розквітнути у повній своїй силі, що я сподіваюся ще застати при житті, разом із Вами, мій любий друже, та потім ми разом посміхатимемось, оглядаючись назад на ці важкі часи, які ми зараз переживаємо у боротьбі і ще повинні пережити! З приводу прийомів та зустрічей із мафією Ви не хвилюйтесь, вони для нас не мають ніякого значення, тут відбулися конференції з приводу Королівства Польського та законів про експорт — ще раз, наскільки я знаю, до нашої справи вони ніякого відношення не мали! Я вже радію, що скоро особисто побачу Вас, бо маю Вам багато чого сказати, особисто про комічні епізоди, а саме як мафія проти мене працює — звичайно безуспішно, хвала Богові! Прошу Вас ще раз з приводу галицького питання і т. д., про що я вже у моєму листі згадував, який я передав через солдата, не згадувати, зберігати повну таємницю! Як Ви бачите, у ньому випадку я назву це чимось більшим, ніж просто перший крок моєї діяльності, і це є, я сподіваюся, чітким доказом того, що я повільно, але вірно працюю. Я сподіваюся, що й інші справи також повільно, але впевнено та вірно виконаються. 5 березня я йду також до Василька, щоб підлеститися до нього, як Ви мені написали, та при нагоді дещо обговорю із ним — звичайно, нічого особливого, лише якісь формальності, про солдатські гуртожитки, шпиталі і т. д. Ми до нього підлестимося, щоб він думав, що я потребую від нього поради, і я також сподіваюся дати йому потім завдання та використати його великі зв’язки, щоб провести велику пропаганду українського питання у Гогенлое, Герберштейна365, Клама-Мартінця366 т. д. Саме тому потрібно працювати та втручатися повсюди, де це можна. У справі д[октор]а Гірняка я невдовзі розпочну втручання і сподіваюся, що це йому легко минеться! Звичайно, напевне я нічого не можу обіцяти, бо роблю це без задоволення, я так кажу, оскільки почуваю себе жахливо, коли я щось пообіцяв та не виконав.