Український патріот з династії Габсбургів

Вілла Райнер Баден біля Відня 15. ІІІ.1917

Любий, добрий друже!

За хліб та за лист моє щире та велике спасибі. Я розумію Ваше становище, прекрасно розумію, адже вірте мені, для мене це було теж важким ударом, який я дуже тяжко переживаю. Але ще зберігаю надію, що лист Берхтольда з’явиться у Вас перш ніж він дізнається про моє прибуття, тобто він напевне не дізнається, для чого я ходив до Й[ого] В[еличністі], та мені здається можливим те, що Й[ого] В[еличність] через велику кількість своїх справ про нашу справу графу Берхтольду ще не повідомив. У будь-якому разі, мій запит у відомстві наробив багато шуму, та я ще не отримав позитивної заключної відповіді, на це я тільки сподіваюся. Ви ж знаєте мене, любий друже і повірте, я ще раз візьму усю справу у свої руки із останньою силою — і вже не попущу, і так я хотів би для Вас добитися цієї мети! Цей суд мафії є повністю несправедливим, всеодно я їй дуже вдячний, я це ж буду потім використовувати, щоб мою впевненість у тому, що мафія не варта нашої уваги, довести та підтвердити. Вони навіть не мають уяви, із якими труднощами я зустрічаюся, про це розповім при зустрічі, не зважаючи на це я намагаюся зробити все для моїх українців, для цього бідного, любого народу, який я люблю всім серцем, тому що він є таким добрим, таким надійним. Я ж Вам обіцяв, що метою мого життя стане піднесення народу, і знаю як її виконати. З приводу [Наукового] Товариства [імені] Шевченка371 звичайно я хочу зробити усе, що тільки можна. Проте боюся, що зустрінуся тут із великими перешкодами, але — дай Боже — може усе і вийде. Отже, зроблю усе від мене залежне, я сам був би дуже щасливим, якби Й[ого] В[еличність] дозволив би мені взяти на себе протекторат. Василько почуває себе вже краще і я десь за 2 тижні поїду до Відню, щоб там особисто його провідати. Переговори стосовно Шептицького проходили до цього часу із задовільним результатом і я сподіваюся, що наші люди все ж таки наважаться його вивезти — у всякому разі ми маємо для цього усі найкращі умови. Я дуже радію, що зможу скоро зустрітися із Вами, Бандрівським та, сподіваюсь, із Каетаном у Кракові, та особливу увагу я приділяю зустрічі з Вами, тому що мені потрібно обговорити із Вами велику кількість питань! Більше тут немає нічого такого нового, що я міг би Вам повідомити, настрій щодо України тут, серед австрійських представників влади, покращується, тому від нас Ви отримаєте дуже сильну підтримку. У будь-якому разі за майбутнє України я не хвилююся. От тільки справа К. була для мене важким ударом. Я вже зробив і надалі ще буду робити все, що можу, адже я почуваю себе дуже незручно, неможливо навіть припустити, щоб я Вам завдав щось прикре, але прошу Вас у інтересах справи та нашого народу не припиняти працювати, тому що лише із сильним пориванням можна чогось досягти. Я вже цілком здоровий і тому скоро знову поїду до моїх українських уланів, щоб підняти їх дух, зараз я все так налаштував, що постійно матиму прямий контакт із Віднем, отже я прошу Вас і надалі, коли я буду нагорі, про все ретельно писати, тому що у Відні зможу влаштувати все, що прохатимуть українці. За 2 газетні статті я дякую Вам від щирого серця, Ви вмієте усе зберігати у таємниці, Вам це дуже добре вдається! Справа Форстера, із призначенням до Гуйна, як я вчора довідався, буде просуватися дуже важко, хоча негативної відповіді ще не дали, я відчуваю тут невдачу, тому що Г[уйн] отримав звідси добрі, дуже добрі інструкції. Отже я ще раз прошу Вас не хвилюватися. Наразі буду закінчувати і запевняю Вас, я зроблю у К. справі все, що тільки зможу.