Український патріот з династії Габсбургів

Вілла Райнер Баден біля Відня 25/1. 1917

Любий, добрий друже!

Я щойно отримав Вашого милого листа та посилку, від щирого серця дякую Вам за це! Сьогодні я пишу дуже стисло. Дякую також за документи, які для мене є дуже важливими! Справу К. я спробую прискорити. Справу Д[іллера] та Л[амеруна] я теж прискорю як тільки це стане можливим. Будьте впевнені, я дуже, дуже старанно працюю! У справі із новим будинком я, звичайно, допоможу, тим паче це зробити мені буде дуже легко, оскільки це ж моя пропозиція і я почав цю справу вже три тижні потому — отже, будь ласка, зберігайте повну таємницю! Як Ви бачите, я працюю повільно, але впевнено! З приводу жандармських офіцерів робиться усе можливе, насамперед працюю я над тим, щоб до Волині приїхав окружний комендант, а не польський. Нещодавно я познайомився із доктором Олесницьким — це чудова і дуже розумна людина. Ми розмовляли стосовно загальних важливих для нас питань з приводу моєї персони, потім розмовляли з приводу українського] легіону та полонених (російських, українських). Потім я познайомився ще із двома українцями д[окто]р[ом] Меленевським з Києва та д[окто]р[ом] Жуком359 з Харкова, обидва є теж дуже милими людьми. Наступного тижня я знову їду до Відня, тому що мені потрібно дещо зробити у міністерстві зовнішніх справ, а також я потурбуюся з приводу N. справи. Я гадаю, що дуже скоро ми вже побачимо ознаки успіху. Це дуже важко зробити, оскільки постійно наштовхуєшся на якісь перешкоди чи на мафію! Я також працюю над тим, щоб Східну Галичину офіціально назвали Україною, а її народ «українцями». Я вважаю, що це теж був би добрий крок уперед! З приводу Василька, будь ласка, не турбуйтесь, я дуже Вам вдячний, любий друже, за Вашу роботу, і прошу Вас її і надалі проводити. Я дуже радий Вашим добрим новинам з Волині! Славно! Я дякую від щирого серця Вам, та воякам в окопах за слова та докази вірності, які викликали у мене сльози, будьте певні, українці, що я завжди буду вдячним вам за вашу любов та вірність! Хай живе наша славна та прекрасна Україна! Я хотів би, щоб Ви, мій любий друже, приїхали до Пасічної! Ви щаслива людина! Я прошу Вас потиснути руку від мого імені моїм хоробрим українцям в окопах, перекажіть їм мої вітання, і, хоча я й знаходжуся дуже далеко від Пасічної, все одно я із тремтінням у серці думаю про мою країну, про мій відданий та хоробрий народ! Я прошу Вас передати в окопи мої почуття вдячності та відданості, перекажіть що і я теж пожертвую усім заради нашої дорогої та святої країни! Хвала Вашій пам’яті! Скоро прийде новий, величний час і ми не повинні ніколи забувати слова: «Ще не вмерла Україна!», ці слова є незабутніми і зовсім скоро втіляться у життя.