Olya_#1

— Малечка!.. — зворушливо вивела Оля і хутко приземлила мобіль.

Дівчинка, зосереджено нахмурившись, вдивлялась у його матовий панорамний дисплей. Оля ж підняла дверцята і, не діждавшись навіть, поки вони піднімуться, вискочила з салону.

Смаглява дівчинка підстрибнула і пронизливо заверещала. Оля підбігла до неї і підкинула вгору, вхопила і міцно обняла. Дівчинка також обіймала Олю за шию, повисши на її плечах.

— Прилетіла! Прилетіла!.. — вигукувала вона.

— Моя ти малечка!.. — одгукувалась Оля.

— Прилетіла!

Затим вона врешті поставила дівчинку на ноги і вельми строго зиркнула.

— Так, а… чого ти тут вештаєшся? — спитала.

— Тебе чекаю, — простодушно знизала плечима дівчинка, перекидаючи з руки в руку свій бол.

— Відколи?

- Із ранку.

— Що?? І мама тебе саму відпустила?

— Не саму! — пирхнула дівчинка і потрусила перед Олею болом. — Ось. Він за мною шпигує!

І вона раптом із силою жбурнула болом об плиту стоянки. Той, не долетівши до плити якийсь міліметр, злетів високо вгору і відти осипав Олю і дівчинку ядучим голографічним зорепадом…

Оля вловила бол і вгляділась у його м’яку пухирчасту поверхню.

— Тобі його мама дала? — спитала всміхнувшись.

— Угу, — примхливо надувшись, пробурчала дівчинка.

Оля єхидно підморгнула дівчинці і неголосно шепнула:

— Стовідсотково шпигує.

— Я зараз когось одпатякаю… — раптом озвався бол приємним, таким трошки гунявим жіночим голоском і замерехтів різнобарв’ям. — Ану, негайно всі в дім!