Olya_#1

— Ne vyyobyvajsya! — смішно оскалилась на неї Оля.

— Spokuha! — виставила та руку. — Всідайтесь, чом як привезені?

Оля скрушно зітхнула і, змовницьки підморгнувши Максові, всілась, той слідом. До Даші між тим спритно прилетів дрон — вона підсліпувато вгляділась в його компактний боковий екранчик і тицьнула довгими пальцями по фігурці серфінгіста… Екранчик поплив і на ньому виникло широке усміхнене обличчя чорношкірого хлопчини з довгими червоногарячими дредами.

— Sdelaj nam… kak obychno, na troih, — буденно звернулась до нього Даша, і хлопчина, запопадливо всміхаючись, кивнув, екран згас. Дрон заходився прибирати зі столу.

— Крутизна… — іронічно протягла Оля, а Даша їй церемонно поклонилась і розслаблено відкинулась назад.

— То що..? — мовила вона потому. — Спокійно злітати у відпуску не виходить, кримінальний елемент?

— Як бачиш… — зітхнула Оля.

— Що?

Оля стрельнула в подругу очима, і Дашині зіниці знов забігали по пустоті перед нею.

— Угу… — промурчала вона. — Ну хай. Ну… хай. Ого, ну і пика!.. — гигикнула. — Зубастик… Ага. Ну ясно. Ну знаю, — коротко зиркнула вона на Олю.

— Ти по курсах?..

— Йеп.

— Мумії?

— Segfault kakoj-to, v dushe ne ebu… — здвигнула плечима Даша. — Та ось попустись, хакуха, скільки разів таке вже траплялось? Хочуть під нас спрацювати — бомбонуть якийсь хазяйський хост і будуть стирчать ebanashki… Імран в темах, я тут по мірі… І взагалі — викинь ти цю всю дурню з голови і не грузись.

Даша скептично покривилась.

— Зачим тобі тепер у нашій помийниці копатись?.. Та й що вони нам зроблять?