Olya_#1
- Автор: Худенко Володимир
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
Словом — це була ТА САМА дівчина з дріму-спогаду, лише вже трошки старша. Вона підняла голову і розкуто закричала на весь зал:
- І хто це тут ганяє моїх біляшів, га? Хто це тут їх…
— Дашааа!.. — заверещала Оля так, що Максу позакладало вуха.
— Вовчоооок!.. — ще дужче зарепетувала синьовласка…
І вони стрімголов побігли назустріч одна одній, причому Оля попередньо перестрибнула через столик, а ота Даша безцеремонно відфутболила ногою службового дрона, що саме чистив підлогу… Якась парочка боязко сахнулась від них, а вони вже впали одна одній в міцні обійми і крутились, немов у якому незграбному танці. Капюшон спав із Дашиної голови, і показалось густе, сплетене в неохайний вузол синє, яскраво-синє волосся…
Потім вони різко відсахнулись одна од одної.
— Сучка!.. — вигукнула Даша.
— Лахудра!.. — вигукнула Оля.
І вони знов міцно обнялись. А тоді, отак обнявшись, і рушили до Макса. Той зробив розгублений крок до них і вгледів, як Даша швидко змахує сльозину. А Олині очі поблискували слізьми, і вона того геть не соромилась.
— Макс, — представила вона його.
— Даша, — представила подругу.
Даша протягла йому правицю з тонкими довгими пальцями і чорною змією, згорнутою в клубок на тильній стороні долоні. Зміїне око палахкотіло вогнем.
— Дуже приємно, — промурчала дівчина.
— Взаємно, — ніяково всміхнувся Макс. — Оля про вас…
Даша потисла його руку і хтиво зиркнула спідлоба, але тут же примружилась, скривилась і меланхолійно прицмокнула — Макс запнувся.
(Він не знав, що в момент того рукостискання перед Дашиним поглядом виплив концентричний мерехтливий напис: «POPUSTIS' SHLYUSHKA» і грайливий примружений смайлик за ним).
— Можна й на ти. Раз уже такі справи… — лукаво всміхнувшись, запропонувала Даша.
— Окей, — кивнув Макс.
Даша замріяно зиркнула на Олю і підморгнула їй.
— Модна тачка, модна зачіска, модний легінь… Життя вдалося?
Оля неуважно махнула рукою в її бік і легенько клацнула пальцями.
— На… — протягла вона, всміхаючись, — а то довго розказувати… про моє життя.
Даша забігала очима, зацікавлено мружачись.
— Та й у тебе, я бачу, також… — Оля стиснула їй плече, — чи як, королево теплиць? З охороною, бачу, ходиш?
Оля підморгнула їй і кивнула на красеня коло входу.
— О, ну а як же?!..
Даша здвигнула бровами, досі щось передивляючись, — імовірно ж, Олину інфу…
— Кірочка за мою голівку півсотні лямів дає… — неуважно протягла вона. — Прикинь, яка я популярна? Сиджу blyad' в теплицях і душі не показую, а то ще фанати залюблять… Угу… Ооо!
Вона раптом широко заусміхалась і якось вельми натхненно зиркнула на Олю.
— Давала там жару, ага?
— Помовч… — одмахнулась та.
— Давала, — кивнув Макс, усміхаючись.
Оля штовхнула його кулаком у плече, а Даша поклала руку на інше — смішно обперлась об нього.
— Халупа класна… — коментувала вона далі.
— Знімайся з розшуку і завалюйся в гості, — з понурою усмішкою озвалась Оля.
— Неодмінно, — повільно і не вельми уважно промурчала синьовласка і раптом дзвінко розсміялась. — Loshnya nepuganaya!.. І що, там отак запросто можна RSK-шні батарейки купити?
Оля кивнула.
— Чудасія!. — пирхнула Даша. — Masterok sbrosila?
— V tachke.
— Podgoni moim malym, a?
— Pust' voz'mut.
— Shchas… Ти чого хничеш?
Даша зиркнула на похнюплену Олю.
— Я скучала, Даш, — відкрито і беззахисно схлипнула та.
— Нуу, розпустила шмарклі!.. — Даша її легесенько штурхонула. — Іди-но, ще раз придушу…
І вони знов обнялись. За тим Даша міцно обняла за шиї їх обох.
— Ну що, «барбоси», погуляємо?
Вона неуважно зиркнула на їхній столик і нахмурилась.
— Що за непотріб ви їсте?..
Вона, гидливо поморщившись, поцупила двома своїми довгими пальчиками Максів надкушений бургер і понюхала його.
— Фее… — поморщилась ще дужче. — Неподобство! — озирнулась на обох. — Ну ми в Росії чи де??
І раптом пожадливо вп’ялась у бургер зубами… і з’їла його весь за якісь два прикуси. Затим картинно обтрусила руки і поплескала Макса й Олю по плечах.
— Зараз усе зробимо… — мовила вона з набитим ротом і бухнулась на бозна й звідки виниклий гравістілець. Підлетіла до Олиного місця і вхопила вже її недоїдений бургер… і також згамала в один прикус. Макс просто-таки розпачливо позирав, як свавільна чорноока дівиця поїдає обід вартістю в два його «доджа»…
А між тим дівиця, безпосередньо гикнувши, запила свою трапезу апельсиновим соком.