Olya_#1
- Автор: Худенко Володимир
- Год: 2018
- Язык: украинский
- Год: Мультимедійне видавництво Стрельбицького
- Жанр: Научная фантастика
Электронная книга - «Olya_#1». Краткое содержание книги:
Гострий сюжет, яскраві постаті героїв та їхні карколомні пригоди, калейдоскопічне тло створеного автором феєричного світу — то все лише засіб, щоб замислитись над сьогоднішнім буттям.
— Так, ну ви ще «викати» тут почніть!.. — пирхнула Оля і представила мамі хлопця. — Макс…
— Аріна…
Міс Рушді протягла Максові худорляву правицю, потім опустила її, потім ледве підняла лівицю, опустила, ніяково зиркнула і ледь помітно здвигнула плечима — Макс, усміхнувшись, зробив крок до неї і вони обнялись, поцілувались у щічки.
— Не міс Рушді! — потрусила Олина мама перед ним вказівним пальцем. — Аріна…
Затим Макс познайомився з Олиним вітчимом. Це був досить кремезний стрункий смаглявий хлопчина зі «скайтеківською зовнішністю» — маленька Махду була дуже на нього схожа. Темно-карі очі жваво, насмішливо зиркали, густі чорні брови робили погляд вельми пронизливим. Містер Рушді був вбраний у вільний червоний светр (також в’язаний) та сірі слакси з підвернутими холошами, взутий у легкі домашні сандалі. Вони вельми тепло обнялись із Олею, а тоді з Максом, причому містер Рушді сказав:
— Сахір! Не містер Рушді. Ось із нею… — він, всміхаючись, показав на Олю, — ледве зійшлися на «dyadya Сахір».
— Бач, як мені з ними важко… — скрушно зітхнула Оля. — Катівня якась!
І всі дружно засміялись.
Після цього Оля з Сахіром та Махду повели Макса на екскурсію помешканням, а затим Аріна позвала всіх обідати, хоч Оля з Максом і відмовлялись…
Як виявилось — Аріна власноруч наготувала бозна-яких наїдків. Тут була і російська кухня, і індійська, і щось колоніальне, і щось узагалі авторське… За столом Олина мама була вже не така розгублена — вона вправно орудувала якимсь чудернацьким (певно, що саморобним) імпульсним ножем та просто-таки на очах у всіх спритно видобутим із розмонтованого кухонного дрона маніпулятором. Причому вправилась вона з тим дроном якоюсь парою, на перший погляд, неуважних хаотичних рухів, весело теревенячи при цьому з Максом про турнір з «отої космічної стрілячки», на який відбув Олин зведений брат, та ніби між іншим — про системи наведення лазерних гармат на бойових зорельотах British Technology…
— На днях обіцяв шибайголова, до Олиного дня народження неодмінно з’явиться, бо я йому боки надеру… А двоконтурні МС-6 більше не використовують? Я пам’ятаю, десь у 20-х на їхній платформі монтували охоронні вежі продовольчих комплексів — я проводила там діагностику і тестувала трошки цілевказання…
Оля з Сахіром обговорювали якісь подробиці світського життя чи то Калькутти, чи то Смоленська (чи й того й іншого), а потім плавно перейшли до пліток про підкилимну штурханину в головному офісі корпорації на Венері…
— Кар’єрист і потороча. Він керував відділом зв’язків із громадськістю, а тепер, Олюню, міс Шерават всунула його в конкурс на посаду директора СкайАртс, угу… Без досвіду, без нічого… Подейкують — він її «близький друг»… ну, але це не точно.
Маленька Махду, очевидно, наївшись досита, кидалась шматками пудинга у свого бола (той спритно ухилявся) і, отримавши від мами несподіваної прочуханки з погрозою домашнього арешту або й негайної відправки в Калькутту, обурено верескнула:
— Vot ehto novosti!..
За тим після десерту вони всі гуртом гуляли в саду, і виникла ідея показати Максові місто. Сперечались, куди краще піти, і раптом Аріна, задумавшись, зробила одну до болю знайому Максові річ, але так несподівано, що всі аж сахнулись… А саме — голосно клацнула пальцями.
— Чекайте-чекайте! — проговорила вона, так і тримаючи руку коло скроні, задумливо приплющивши очі. — В Єльні, в громадському секторі «Восхода», відкрився новий розважальний комплекс Soft Dreams — це майже там, де ми колись жили…
Вона розгублено зиркнула на Олю, потім безо всякої потреби поправила чубчик і миттєвим, ледь вловимим рухом розплела одну зі своїх тоненьких кісок — шпилька звивалась у неї в долоні…
— Просто в громадському секторі? — здивувалась Оля.
— О, це ж ти не бачила!.. Soft Dreams розширюється і орендував сектор — там все облаштували… Розважальний комплекс, супермаркети і навіть невелика паркова зона…
Говорячи це, Аріна нереально швидкими рухами намотувала шпильку на руку, видовжуючи її, а потім нащось піднесла її до губ і легенько прикусила їй кінчик…
— …Там, де були склади «Восхода», знаєш?
— Треба подивитись!
— Обов’язково. Я…
Тут сталось дещо геть неочікуване для Макса — Аріна піднесла тонюсіньку ниточку шпильки до свого ока і шпилька… шмигнула в кутик її ока кудись під слізний мішечок, зникла там.
— …Я звідки знаю, — весело зиркнула Аріна на Макса, а тоді на Сахіра — Один мій старий знайомий по «Восходу» питав поради щодо швидкого демонтажу їхнього інформаційного плетива…