Квіти в легендах і переказах

Волошка вийшла на політичну арену також у Бельгії та Франції. В першій — вона символ свободи, в другій — антисемітизму. В Бельгії нею часто прикрашаються чорнороби в день страйку і вільнодумці в час боротьби з клерикальною партією, а у Франції в дні своїх зібрань — антисеміти, ненависники євреїв.

З волошками у Німеччині пов'язано також чимало повір'їв.

Так, наприклад, оскільки стебло й чашечка волошки вкриті білуватими, схожими на плісняву волосинками, у Померанії селяни вірять, що хліб пліснявіє, якщо тримати в кімнатах волошки. З іншого боку, відвар цих квітів вони вважають чудесним засобом проти запалення очей.

А втім, настій волошки на сніговій воді як основний засіб для зміцнення зору в минулому визнавала навіть і Французька медична академія. Його називали «casse-lunettes» (той, хто розбиває окуляри), оскільки малося на увазі: зір після лікування поліпшується так, що відпадає потреба в окулярах. Лікування очей волошковою водою практикується і російськими знахарями.

Побутує також повір'я: рослина волошки, вирвана з корінням на день свята Тіла Христового, зупиняє кровотечу з носа, якщо її тримати в руці, поки не зігріється. А восени за кількістю насінин, знайдених у квітці, визначають ціни на хліб у майбутньому році. «Скільки зернин у плоді волошки, стільки талерів дасть мірка жита».

У деяких місцевостях Німеччини волошками залякують дітей, аби вони не ходили в поле й не топтали жита.

«Якщо будете рвати волошки, — кажуть їм,— то житній козел (Kombock) схопить вас і вб'є рогами». Замість козла роль страховища відіграє іноді й житній вовк (Komwolf).

Повір'я походить ще з середньовіччя, і у Франкфурті-на-Майні в 1343 році, як повідомляє Мангард, на Волошковій вулиці стояв навіть будинок, що мав назву Komwolf (житній вовк).

Іноді й саму волошку по селах називають козлом (Ziegenbock) і вважають її уособленням щезника або демона. Він сидить, за їхнім повір'ям, у волошці й, коли жнуть хліб, нападає на лінивих, вражаючи хворобою. А тому, коли сільські дівчата вперше йдуть жати, то їх попереджають: «Бережіться, аби вас житній козел не вдарив!» І якщо котрась із них від жари та втоми захворіє, кажуть: «Це її житній козел ударив».

Майже таке саме повір'я існує і в деяких провінціях Франції. Тільки місце козла займає вовк, і тому про лінивих робітниць та робітників кажуть, що в них засів вовк (ils ont le loup).

Із вслошки в минулому добували прекрасну синю фарбу, дуже схожу на ультрамарин.

Для цього брали не язичкові, довкружні пелюстки волошки, а лише трубчасті, що посередині квітки, барва яких темніша, і, поклавши у мармурову ступку, вичавлювали з них сік, а потім додавали кваснику й зберігали для вжитку. Із язичкових пелюсток виготовлялась блідіша, голуба фарба.

Тепер вона вийшла із вжитку, зате з волошки добувають оцет. Як це робиться, не знаю, проте відомо, що це один із найпоширеніших дешевих сортів оцту, котрі можна купити в наших овочевих лавках й на ринку.