Квіти в легендах і переказах
- Автор: Золотницький М. Ф.
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Квіти в легендах і переказах». Краткое содержание книги:
дореволюційному Санкт-Петербурзі.
Одне з таких жертвоприношень маку матері-Афродіті відобразилось і в українському звичаї прикликати Долю (Dole — по-грецьки «обманщиця» — одне з прізвиськ Афродіти) 24 листопада, на день св. Катерини (Катерина відповідає іншому грецькому прізвиську Афродіти aderinus — пекельна Ерінія).
Це прикликання полягає в тому, що дівчата, зібравшись до якої-небудь хати, варять кашу з пшона й маку і по черзі лізуть на ворота, примовляючи: «Доле, ходи до нас вечеряти!» Подібний обряд, за твердженням п. Дикарєва, відповідає грецькій «гекатиній вечері», котру виставляли на перехресті трьох доріг, та й саме святкування пам'яті св. Катерини збігається за часом з грецькими святами на честь Гекати.
Інший оригінальний український звичай, котрий теж, мабуть, пов'язаний з давньогрецькими, — обсипання маком місць, де потрібно паралізувати дії відьми. Таке обсипання відбувається й донині. Зовсім недавно в одній із станиць Кубанського краю козак, вийшовши рано-вранці у свій двір, помітив на снігу розсипаний мак й сліди жіночих ніг. За міркою — слід сусідки, і її притягнули до судової відповідальності.
Мак, вживаний проти відьм, повинен бути дикий (мак-самосій) і освячений на св. Маковія, тобто на день мучеників Макавіїв, 1 серпня. Якщо таким маком обсипати дім, то можна бути спокійним — це захистить від усіляких відьомських хитрих підступів.
Переходячи тепер до Західної Європи, треба сказати, що й тут, крім вищезгаданого звичаю сипати мак у черевики молодої, існує немало й інших пов'язаних з ним звичаїв та повір'їв.
Так, у Німеччині стверджують: якщо в ніч перед Різдвом стати на перехресті двох доріг зі ступкою, насипати в неї маку й тричі вдарити товкачем, то з глухих звуків, що пролунають при цьому, можна дізнатися про перебіг подій майбутнього року. А в Познані на Різдвяні свята готують з маку, молока й сухарів щось на зразок тістечок і їдять їх, оскільки існує повір’я — це принесе щастя на цілий рік.
Звичай настільки поширений серед місцевих селян, що цього вечора нема жодної сільської оселі, де б не подавали подібну страву разом із смаженою гускою та свининою. У Нідерзейдліці з такої нагоди навіть склали приказку:
«So viel Pielchen,
So vie! Hulchen».
(скільки тістечок, стільки й гусенят у наступному році).
Мак у Німеччині — й засіб для заклинання, і в Тюрінгії, наприклад, існує переказ, немовби завдяки такому заклинанню припинили своє існування колись багатющі золоті копальні.
Переказ розповідає, що мати одного рудокопа, звинуваченого й скараного на смерть нібито за покражу золота, взяла півчашки макових зерен і розсипала їх по всьому золотоносному родовищу. Висипаючи мак, вона з прокляттям заклинала, аби родовище загинуло й залишалося без використання стільки років, скільки макових зерен у чашці. І одразу ж, як свідчить переказ, гірські потоки затопили всю місцевість, і золота рудня загинула назавжди.
На завершення — нагадаємо ще одне цікаве повір'я, що існує в багатьох місцевостях Німеччини, нібито мак завжди щедро росте на полях битв.
До такого уявлення спричинилося криваво-червоне забарвлення його квітів. Але насправді велика кількість маку в цих місцевостях пояснюється простіше: на такі поля, зазвичай, намагаються не пускати худобу на пасовище. Внаслідок цього мак встигає визрівати й щорічно щедро розсіювати своє насіння, і згодом мало не суціль покриває поля яскраво-червоними квітами.
Народ, одначе, стверджує: «Це не квіти, це кров загиблих, котра піднімається до нас із землі і, перетворившись на криваві квіти маку, просить нас молитися за упокій їхніх грішних душ».
Звідси, мабуть, походить також і поширений у Фландрії та Бра-банті спосіб залякування дітей: не ходити на макові поля, оскільки квіти його висмоктують кров. А з іншого боку — характерна й місцева назва його: «sprokelloem» — «квіти привидів».
Щось подібне зустрічаємо і в цікавій кавказькій легенді.
Сталося це, як розповідають місцеві жителі, ще в ті добрі, старі часи, коли пророк Магомет був правовірним, настановляючи їх на шлях істини й добра.
Мешкали в одній саклі в Кабарді брат та сестра. Брат жвавий і веселий, а сестра сумна, замислена.
І задумав брат, закохавшись у красуню з сусіднього аула, одружитися. Забрав дівчину звідти й привіз додому.
Сестра зустріла її привітно, лагідно, й почали вони жити усі разом, та не зійшлись характерами.
Незабаром зненавиділа красуня сестру свого чоловіка, цілими днями проливала сльози й, нарешті, оголосила чоловікові, що разом з нею не може й на світі жити.
— Убий мене, благаю,— додала вона.