Квіти в легендах і переказах

Так, у Німеччині стверджують: якщо в ніч перед Різдвом стати на перехресті двох доріг зі ступкою, насипати в неї маку й тричі вдарити товкачем, то з глухих звуків, що пролунають при цьому, можна дізнатися про перебіг подій майбутнього року. А в Познані на Різдвяні свята готують з маку, молока й сухарів щось на зразок тістечок і їдять їх, оскільки існує повір’я — це принесе щастя на цілий рік.

Звичай настільки поширений серед місцевих селян, що цього вечора нема жодної сільської оселі, де б не подавали подібну страву разом із смаженою гускою та свининою. У Нідерзейдліці з такої нагоди навіть склали приказку:

«So viel Pielchen,

So vie! Hulchen».

(скільки тістечок, стільки й гусенят у наступному році).

Мак у Німеччині — й засіб для заклинання, і в Тюрінгії, наприклад, існує переказ, немовби завдяки такому заклинанню припинили своє існування колись багатющі золоті копальні.

Переказ розповідає, що мати одного рудокопа, звинуваченого й скараного на смерть нібито за покражу золота, взяла півчашки макових зерен і розсипала їх по всьому золотоносному родовищу. Висипаючи мак, вона з прокляттям заклинала, аби родовище загинуло й залишалося без використання стільки років, скільки макових зерен у чашці. І одразу ж, як свідчить переказ, гірські потоки затопили всю місцевість, і золота рудня загинула назавжди.

На завершення — нагадаємо ще одне цікаве повір'я, що існує в багатьох місцевостях Німеччини, нібито мак завжди щедро росте на полях битв.

До такого уявлення спричинилося криваво-червоне забарвлення його квітів. Але насправді велика кількість маку в цих місцевостях пояснюється простіше: на такі поля, зазвичай, намагаються не пускати худобу на пасовище. Внаслідок цього мак встигає визрівати й щорічно щедро розсіювати своє насіння, і згодом мало не суціль покриває поля яскраво-червоними квітами.

Народ, одначе, стверджує: «Це не квіти, це кров загиблих, котра піднімається до нас із землі і, перетворившись на криваві квіти маку, просить нас молитися за упокій їхніх грішних душ».

Звідси, мабуть, походить також і поширений у Фландрії та Бра-банті спосіб залякування дітей: не ходити на макові поля, оскільки квіти його висмоктують кров. А з іншого боку — характерна й місцева назва його: «sprokelloem» — «квіти привидів».

Щось подібне зустрічаємо і в цікавій кавказькій легенді.

Сталося це, як розповідають місцеві жителі, ще в ті добрі, старі часи, коли пророк Магомет був правовірним, настановляючи їх на шлях істини й добра.

Мешкали в одній саклі в Кабарді брат та сестра. Брат жвавий і веселий, а сестра сумна, замислена.

І задумав брат, закохавшись у красуню з сусіднього аула, одружитися. Забрав дівчину звідти й привіз додому.

Сестра зустріла її привітно, лагідно, й почали вони жити усі разом, та не зійшлись характерами.

Незабаром зненавиділа красуня сестру свого чоловіка, цілими днями проливала сльози й, нарешті, оголосила чоловікові, що разом з нею не може й на світі жити.

— Убий мене, благаю,— додала вона.