Порожня труна
- Автор: Сувестр Пьер, Аллен Марсель
- Год: 1992
- Язык: украинский
- Год: «ВСЕСВІТ»
- Переводчик: Петро Таращук
- Жанр: Иронические детективы
Электронная книга - «Порожня труна». Краткое содержание книги:
Французи П’єр Сувестр (1874–1914) і Марсель Аллен (1885–1969), юристи за фахом і журналісти за покликанням, написали понад тридцять романів про створеного їхньою фантазією невловимого злочинця Фантомаса. Всі вони логічно пов'язані між собою. Сюжетні лінії переходять з одного роману в інший, як і головні герої — Фантомас, його переслідувачі поліцейський інспектор Жюв, журналіст Фандор, його наречена Елен. Деякі другорядні персонажі з одного роману, з'являючись в іншому, виходять на перший план. Події переносяться з Франції до Голландії, Англії, Німеччини, Америки, вони охоплюють увесь світ. Найпрестижніша клініка, паризька біржа, аристократичний клуб, двір королеви Голландії, вельможні родини, Французький монетний двір, паризьке й лондонське дно суспільства, дворянські замки і селянські ферми, паризьке підземелля і президентський палац — усе це арена зухвалих і жахливих злочинів Фантомаса, який прибирає подобу фінансиста, санітара, аристократа, слуги чи просто волоцюги. Авторський вимисел накладається на сучасні авторам події, в них згадуються реальні особи, через що неймовірні пригоди виглядають дуже правдоподібними. Все це в поєднанні з напруженими й динамічними сюжетами й стало причиною надзвичайної популярності романів про «Генія злочину».
Перший із серії цих романів, який так і називався «Фантомас», вийшов у світ 1911 року і мав шалений успіх. Видавці вимагали продовження й автори поставили літературний процес на потік. Протягом кількох років вони щомісяця випускали детектив на двісті сторінок. Крикливі назви зразу привернули увагу читачів, ними захоплювалися представники всіх верств, популярність поширилася по всьому світі, їх перекладали багатьма мовами.
Роман «Порожня труна» було написано в 1913 році. Він є продовженням попереднього; деякі події, описані в ньому, одержують своє завершення, інші — виринатимуть у наступних. Жорстокий, підступний, невблаганний «Геній зла» заради грошей готовий на все. Йому протистоять інспектор Жюв і його друг Фандор. Боротьба йде не на життя, а на смерть, але в останню мить, коли, здається, хтось із них уже приречений, непередбачений випадок рятує його. Вони залишаються живими, щоб продовжити своє суперництво на сторінках наступного роману.
Автомобіль зупинився, і вбивця спокійно вийшов. Вибрався з кабіни й водій.
— Ну? — запитав водій.
— А тепер, Бедо, — відповів загадковий убивця, — нам лишається тільки вкласти револьвер у руку судді. Нехай думають, що обоє коханців наклали на себе руки.
Отже, водієм був Бедо! Той самий лихий заброда, Фантомасів поплічник, ватажок банди з бульвару Шапель і Менільмонтана! Але хто ж його спільник, отой лже-Маріус, що ховався під личиною санітара Клода?
XXIII
ОБВИНУВАЧЕНИЙ
Наступного дня після цих трагічних подій, — щоправда, про них не скоро почують, — Жером Фандор, вдягнувши чорний костюм, нервово посмикуючи руками, з рішучим виглядом прийшов до свого приятеля Жюва. З поведінки Фандора, що перестрибував через кілька сходинок, кваплячися до помешкання Жюва на вулиці Тардьє, можна було здогадатися, що сталися якісь важливі події і журналіст на порозі сенсації. Фандор нетерпляче сіпнув дзвоника біля Жювових дверей, а заходячи, штовхнув старого інспектора. Той не здивувався такій поквапності, бо знав рвійну Фандорову вдачу. Журналіст добіг аж до великої кімнати, яку Жюв, полюбляючи зручності, перетворив на ванну.
— Ви вже встали? — спитав Фандор.
— А нехай тобі! — лайнувся Жюв.
— Ви готові? — знову кинув Жером, сідаючи у фотель. — Мерщій збирайтеся, в мене там шашіль за дверима.
Жюв добре знав, що означають ці слова. Він давно розумів вигадливу Фандорову мову і, почувши про шашіль за дверима, відразу здогадався, що Фандора чекає на вулиці таксі. Проте Фандор ніколи не був заможним, отже, не мав звички гасати в таксі своїм коштом; їздив тільки в робочий час, коли всі видатки міг віднести на рахунок газети, в якій працював.
— Хай йому грець! — озвався Жюв, зав'язуючи краватку й затягуючи шнурування жилета. — У тебе шашіль? Бачу, Фандоре, тобі непогано ведеться. Звідкіля така розкіш?
— Жюве, це не розкіш, а завбачливість, — сумирно відповів журналіст.
— Хіба ми спізнюємось?
Жером Фандор заперечливо хитнув головою:
— Не спізнюємось, але на нас чигає небезпека.
— Яка небезпека?
— Смертельна!
А що Жюв вражено дивився на нього, то Фандор, справді сміливий, і тому ніколи не корчив із себе сміливця й не боявся признатися, що йому страшно, одразу все розповів.
— Любий Жюве, вчора ввечері я довго міркував про те, що ви колись розповіли мені. На початку тижня я був затявся, та ви переконали мене. Зараз у мене напад песимізму, і цього ранку я чекаю всього.
— Всього? — спитав Жюв. — Ти перебільшуєш.
Фандор похитав головою:
— Хотілося б, Жюве, але щось не віриться.
— Чого це?
— Любий Жюве, я маю на гріш розуму й на півшеляга тверезого глузду. Тож вони переконують мене, що ви маєте рацію. Але на нас, коли робитимемо те, що маємо, чигає небезпека… Хай йому біс! Та чи знаєте ви, що ми — двоє важливих свідків обвинувачення. Отже, декому не тільки вигідна наша смерть, а є всі підстави помститися.
Фандор говорив уже неквапом, мовби зважуючи кожне слово. Жюв мовчки вдягався, а Фандор переконував його:
— Ще про одне подумайте, Жюве. Якщо в нашому житті є трагічна мить, і то, гадаю, оце вона й настала. Ви хоч замислювалися над тим, у якому стані зараз Фантомас? Який страх опосів його сьогодні вранці? Яка лють його повнить? — Дивлячись на Жюва, Фандор перепитав: — Ні, ви над цим замислювались?
Жюв лише всміхнувся.
— Ти ще питаєш. Ось поглянь. — Інспектор дістав із кишені два браунінги. — Невже гадаєш, що і я не вжив застережних заходів? — Жюв споважнів, і, застібаючи пальто, додав: — Зрештою, Фандоре, сьогодні вранці відбудеться битва. Ми вирушаємо на бій із самим Фантомасом… З двох одне: ми або переможемо, або програємо. Якщо програємо, то ймовірно, або принаймні можливо, що обідати ми вже не будемо. А якщо переможемо, то ця сумна подія станеться аж завтра чи післязавтра. — Жюв усміхнувся і повів далі: — Адже, зрештою, Фантомас не порішив нас досі тільки тому, що боявся обтяжити долю свого сина. А тепер увесь його інтерес — знищити нас. Чи то перед тим як ми дамо свідчення і щоб налякати суддю, чи то після вироку, щоб помститися нам.
Жюв рушив зі своєї новітньої ванни, за ним Фандор. Тепер уже інспектор підганяв журналіста:
— Поквапся, ти забув про свій шашіль.
— Не забув, — заперечив Фандор. — Навпаки, гадаю, що за нього годилося б платити вам… Зрештою, неістотно.