Золотий маг. Книга 1. Зерно

На імпровізовану сцену піднявся інший маг. Поруч з директором він виглядав швидше чоловіком середніх років. Довге волосся і акуратна борідка надавали йому вигляду старіючого, але ще в силі, героя-коханця.

— Мої друзі і колеги, учні, новачки та їхні близькі! Я радий бачити всіх вас тут! Те, що нам стає малою ця урочиста зала, говорить про те, що магічний Орден Каса Альєнте добре себе почуває. Сьогодні до нас приєднуються нові члени. І що мене особливо тішить, що їх значно більше, аніж в минулі роки. Це значить, що маги кланів добре попрацювали й знайшли тих, хто обдарований Зернами. Я знаю, що це нелегка праця, і вдячний кланам за це. Давайте ж привітаємо наших нових учнів. Я запрошую їх сюди разом з кураторами.

Глава Ордену та директор Школи відійшли, а на сцену почали підніматися маги-куратори, ведучи за собою нових учнів. Першою піднімалася Магістр Квіта Лоре. За нею, соромлячись і затинаючись, йшов Гвелінтор — молодший син першого лицаря провінції Еспа. Магічного Зерна у нього не було, зате були зайві гроші у його батька, що вирішив не відставати від іншої знаті провінції і купив для сина місце в Школі. За ним мав йти Нік, але поки він займав місце не на сцені, а біля Глави клану в залі. Наступним піднявся на сцену маг-куратор клану Вогняних Лисиць. За ним йшли три нових учня. Всі були вже одягнені в кольори клану та ще й обвішані дорогоцінними дрібничками. На їх фоні Квіта та Гвелінтор виглядали бідними родичами. Один за одним піднімалися маги-куратори та новачки з інших кланів. У Стовпів та Троянди було два нових учня, у Птахів — один, а куратор Вільних вийшов зовсім один без новачків. Коли всі розмістилися на сцені, знову на середину вийшов директор Школи.

— Ну що ж… Приємно бачити тут стільки новачків. Давно у нас не було такого великого набору. Але це ще не все. У нас є ще претенденти, які хочуть потрапити до Школи, але поки не зв’язані зобов’язаннями з жодним кланом. Їх теж рекордно багато в цьому році. Та, можливо, не всім знайдеться місце. Я запрошую на сцену здобувачів.

На сцену вийшли п’ятеро молодих людей. Було видно, що вони боялися, збилися в купу на краю сцени, не наважуючись зробити зайвий рух.

— Як бачите, у нас п’ятеро претендентів, — продовжив директор. — Процедура вибору не змінилася. Я буду викликати претендента. За традицією та послідовністю глави кланів будуть вирішувати, приймати здобувача в клан чи ні. Главам кланів інформація про претендентів була доведена заздалегідь. Отже, перший претендент — молодий чоловік на ім’я Бамба Амба. Володіє Зерном магії Землі.

На середину сцени з купки переляканих претендентів вийшов молодий темношкірий хлопець. Ніку він дуже нагадав Магістра Зонколана. Правда, комплекцією був трохи меншим.

— Отож приймаємо рішення, — оголосив директор. — Клан Срібних Драконів, Магістре Зонколане, ваше рішення?