Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
Джину не було, але бренді знайшлося. Зробивши ковток, міс Тернер опанувала себе.
— Хйа ж не занудить, як таке побачиш, — щиро призналася вона. — Бідолашна Рубі! Які ж вони падлюки, ті чоловіки!
— Гадаєте, це чоловік?
Запитання заскочило Джозі зненацька.
— А хіба ні? Ну… я мала на увазі… звичайно…
— Ви подумали про когось конкретно?
— Ні, ні про кого. — Джозі рішуче хитнула головою. — Навіть уявлення не маю. Звичайно, Рубі не звірилася б мені, якби…
— Якби що? Джозі вагалась.
— Ну, якби… з якимось зустрічалася. Мелчетт пильно глянув на неї і вже ні про що не питав, .поки вони не ввійшли до кабінету.
— А тепер, міс Тернер, я хочу почути від вас усе, що ви знаєте.
— Так, звичайно. З чого ж почати?
— Я хотів би знати повне ім’я й прізвище тої дівчини, адресу» ким вона вам доводиться, а також усе, що ви можете про неї сказати.
Джозефіна Тернер кивнула головою. Мелчетт дедалі дужче переконувався, що вона не вбита горем, а тільки шокована й пригнічена, не більше. Джозі розповідала досить охоче.
— Гї звали Рубі Кіні. Це ім’я професійне, а справжнє — Розі Легг. Наші матері були двоюрідні сестри. Я знаю Рубі від самого народження, але не дуже добре, скажу вам. У мене багато двоюрідних сестер — одні роблять бізнес, інші заробляють на сцені. Рубі так-сяк навчилася танцювати. Торік вона мала кілька вигідних контрактів на пантоміму й таке інше. Не в першокласних, але в досить пристойних провінційних трупах. А потім почала виступати у Палаці танців, що в Бріксвеллі. Південний Лондон. То гарне, цілком респектабельне місце, і там про дівчат дбають. Але платня мала. — Вона зробила паузу, і полковник кивнув головою. — А тепер трохи про себе. Вже три роки працюю у «Меджестіку», що в Дейнмуті, — танцюю і влаштовую ігри в бридж. Пристойне місце, добра платня і приємна робота: зустрічаєш людей, коди вони приїздять, придивляєшся, кому що до душі — тому потрібен спокій, той самотній і прагне спілкування. А я шукаю і знаходжу людей для бриджу й таке інше: молодих зводжу танцювати одне з одним. Тут потрібен такт і досвід.
Мелчетт знову кивнув головою. Йому здавалося, що Джозі вельми вправна в своїй роботі. У неї приємна, товариська вдача, вона кмітлива: хоча й не дуже освічена.
— Крім того, — провадила Джозі, я виступаю з кількома показовими танцями разом із Раймондом Старром — він професійний тенісист і танцівник. Але цього літа я послизнулася на валунах, коли купалася в морі, й вивихнула коліно.
Мелчетт уже помітив, що вона трохи накульгувала.
— Звісно, на деякий час про .танці довелося забути, а це дуже неприємно. Я не хотіла, щоб на моє місце взяли когось іншого. Тут, бачте, є небезпека… — на мить погляд її блакитних очей обважнів, став гострішим; у Джозі виявилась жіноча здатність боротися за життя, — залишитися за бортом. Отоді я й подумала про Рубі і сказала про неї власникові готелю. Я й далі, мовляв, зустрічатиму людей, влаштовуватиму ігри в бридж і таке інше. А Рубі танцюватиме. Щоб це не виходило за родинне коло, розумієте?
— Розумію, — мовив Мелчетт.
— Усі з цим погодились. Я надіслала Рубі телеграму, і вона приїхала. Для неї це був шанс. Рівень куди вищий проти всього, що вона мала доти. Це було з місяць тому.
— Розумію, — сказав полковник Мелчетт. — І вона мала успіх?
— Мала, — недбало кинула Джозі. — Публіка прийняла її добре. Танцювала Рубі гірше за мене, але Раймонд чоловік розумний і допомагав їй. До того ж вона, бачте, досить гарненька — струнка, білява і ще зовсім юна. Щоправда, занадто захоплювалась косметикою — я й за де дорікала. Але ж ви знаєте дівчат. Рубі було—тільки вісімнадцять, а в цьому віці вони завжди зловживають косметикою. Це не личило робити в такому класному готелі, як «Меджестік», і я щоразу її лаяла.
— А людям вона подобалась? — запитав Мелчетт.
— Подобалась. Знаєте, Рубі була небалакуча, мовчазна. їй легше велось зі старими людьми, аніж із молодими. .
— У неї був хлопець?
Джозі розуміюче подивилась полковникові в очі.
— Такого, якого ви маєте на увазі, не було. А може, я просто не знаю. Та вона б мені однаково про це не сказала.
Мелчетту стало цікаво, чому ж не сказала б. Джозі не справляла враження деспота. Однак полковник стримався і сказав лише:
— А тепер розкажіть, коли ви бачили двоюрідну сестру востаннє.
— Вчора ввечері. Вони з Раймондом мали танцювати двічі — о пів на одинадцяту й о дванадцятій ночі. Після першого їхнього виступу я бачила, як Рубі танцювала з одним хлопцем, що живе в готелі. Я грала у вітальні в бридж. Між вітальнею і танцювальною залою є скляна перегородка. Тоді я востаннє й бачила її. Одразу ж по дванадцятій прийшов Раймонд, сердитий, спитав, де Рубі, — пора було виходити, а вона не з’являлась. Ох і люта ж я була, скажу вам! З молодими дівчатками завжди так: щось накоять, і їх звільняють. Ми з Раймондом піднялися до u кімнати, але Рубі там не було. Я помітила, що вона перевдяглася. Легка рожева, з оборками, сукня лежала на стільці. Звичайно Рубі не перевдягалася, тільки в середу — це особливий танцювальний день.