Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Щось усе ж таки привело її сюди, — зауважив Слек. Потім додав: — Ну хоч що-небудь повинні ж знати полковник і місіс Бентрі. Я, звичайно, розумію, вони ваші друзі, сер…
Полковник Мелчетт холодно глянув на інспектора і з притиском промовив:
— Можете бути певні, я беру до уваги будь-яку можливість. Будь-яку. А ви, сподіваюся, переглянули список тих людей, що пропали?
Слек кивнув головою і дістав аркуш із надрукованим на машинці списком.
— Ось вони: Місіс Саундерс, пропала тиждень тому. Чорне волосся, блакитні очі, тридцяти шести років. Це не вона. До того ж усі, крім її чоловіка, знають, що вона втекла з одним хлопцем із Лідса, комівояжером. Місіс Бернард: цій тридцять п’ять. Памела Рівз: шістнадцять років, зникла з дому вчора увечері, член організації дівчаток-скаутів, шатенка, волосся заплетене в коси. Зріст — п’ять фунтів і п’ять дюймів.
— Не вдавайтеся в такі ідіотські деталі, Слек! — роздратовано урвав його Мелчетт. — Ця була вже не школярка. Мені здається…
Задзвонив телефон, і Мелчетт узяв трубку.
—— Алло! Так, так, Мач-Бенхем, поліційний відділок. Що? Хвилинку. — Він слухав і швидко записував. Потім заговорив знову, але вже іншим тоном. — Рубі Кіні, вісімнадцять років, професійна танцівниця, п’ять футів чотири дюйми, струнка, яскрава блондинка, очі блакитні, ніс кирпатий, може бути в білій вечірній сукні, оздобленій діамантами, на ногах сріблясті сандалі. Я все правильно записав? Що?.. Так, мені здається, сумніву немає. Негайно посилаю туди Слека.
Він поклав трубку й подивився на свого підлеглого куди веселіше, ніж дивився доти.
— Гадаю, тепер ми знаємо, хто вона. Дзвонили з гленшірської поліції.
Гленшір було сусіднє графство.
— Як стало відомо, пропала дівчина з готелю «Меджестік», у Дейнмуті.
— Дейнмут… — проказав інспектор Слек. — Дуже можливо.
Дейнмут був великий морський курорт неподалік.
— Це миль вісімнадцять звідси, — промовив начальник поліції. — Дівчина була танцівницею чи чимсь таким у ресторані «Меджестіка». Вчора ввечері не вийшла танцювати, і власник готелю був страшенно лютий. Та коли дівчина не з’явилася і вранці, одна з її подруг злякалася за всі. Чи хтось інший. Дивно все це. Вам краще виїхати до Дейнмута негайно, Слек. .Там знайдете старшого офіцера Гарпера і діятимете разом.
Діяти інспектор Слек любив. Мчати в машині, уривати тих, що дуже багато говорять, втручатися в розмови під приводом нагальної необхідності — без цього інспектор Слек не міг жити. Тим-то дуже скоро він уже був у Дейнмугі і з’явився до поліційного відділка, кількома словами перемовився із спантеличеним і переляканим власником готелю, сумно втішив його на прощання: «Спершу треба переконатися, чи це та дівчина, а вже потім діяти». І разом із близькою родичкою Рубі Кіні помчав до Мач-Бенхема, зателефонувавши перед -тим начальникові поліції. Полковник Мелчетт був готовий до приїзду інспектора, але не до такого фамільярного знайомства, як: «Це Джозі, сер!» Начальник поліції холодно глянув на свого підлеглого. Йому здалося, що в Слека не всі дома. Виручила молода жінка, яка щойно вийшла з машини.
— Так до мене звертаються на роботі, — пояснила вона і сяйнула великими, гарними білими зубами. — Ми з партнером називаємо одне одного Раймонд і Джозі, ну і, звичайно, весь готель знає мене як Джозі. А насправді мене звати Джозефіна Тернер.
Нарешті полковник Мелчетт усе збагнув і запросив міс Тернер сісти, змірявши її професійним поглядом. Це була гарненька молода жінка років під тридцять;
щодо її зовнішності, то в око впадала скоріше доглянутість, аніж риси. На вигляд упевнена, врівноважена, досить розсудлива. Не чарівна, однак приваблива; косметики на обличчі в міру, одягнена в строгий темний костюм. Вона була стурбована і засмучена, але здалося полковникові, не вбита горем.
— Це так жахливо, що просто не хочеться вірити, — сказала вона, як тільки сіла. — Ви справді вважаєте, що то Рубі?
— Саме про це ми й змушені питати у вас. І процедура, боюсь, буде для вас не з приємних.
— Вона… у неї такий страшний вигляд? — розуміюче спитала міс Тернер.
— Так, боюся, це буде для вас удар.
— Ви… ви хочете, щоб я подивилася на неї зараз? .
— Гадаю, міс Тераер, так буде краще. Бачте, немає сенсу розпитувати вас, не переконавшись, що то — Рубі. Краще з цим покінчити відразу, як ви гадаєте?
— Гаразд.
Вони рушили до моргу. Коли вийшли звідти, на Джозі лиця не було.
— Цс Рубі, — підтвердила вона, тремтячи. — Бідолашна дівчинка! Мені недобре… Джину часом немає? — Вона сумно роззирнулась довкола.