Знахідка у бібліотеці
- Автор: Кристи Агата
- Язык: украинский
- Жанр: Другие детективы
Электронная книга - «Знахідка у бібліотеці». Краткое содержание книги:
— Минулої неділі в газеті друкували чарівний дитячий знімок чевіотського вбивці, — докинула міс Марші.
— Невже ви гадаєте, Джейн, що він?..
— Ні, ні, люба. Я мала на увазі зовсім не те. Такий висновок був би надто поспішний. Просто я намагаюся збагнути, як тут опинилася та молода жінка. Це так не схоже на Сент-Мері-Мід… Та й потім, мені здається, що єдине пояснення — саме Безіл Блейк. Адже він влаштовує вечірки. До нього приїздять із Лондона, з кіностудій… Пригадуєте, що було в липні? Крики, співи, страшний галас, кругом п’яні, на ранок усе догори дном, бите скло, — так мені розповідала стара місіс Беррі, — а у ванній спала зовсім гола. молода дівчина!
— То все, певне, кіношники, — поблажливо промовила місіс Бентрі.
— Цілком можливо. А потім, — сподіваюся, ви про це чули, — він привіз сюди молоду жінку — яскраву блондинку.
— Невже це вона?! — вигукнула місіс Бентрі.
— Та ні, я просто міркую. Звичайно, я ні разу не бачила її зблизька — тільки коли вона виходила з машини або сідала в неї… Та ще якось угледіла її в садку біля котеджу у шортах і в ліфчику. А от в обличчя не бачила. Але всі ці дівчата — з їхньою косметикою, зачісками й нігтями — такі однакові…
— Так. Може бути. Це ідея, Джейн.
Саме цю ідею обговорювали й полковник Мелчетт із полковником Бентрі. Начальник поліції, оглянувши труп і простеживши, як його підлеглі взялися за звичайну свою роботу, перейшов із господарем до кабінету в протилежному крилі будинку. Полковник Мелчетт на вигляд був запальний і мав звичку посмикувати коротенькі свої руді вуса. Отож тепер він саме це й робив, раз у раз скоса поглядаючи на співбесідника, аж поки, зрештою, не витримав:
— Послухайте, Бентрі, зніміть мені з душі камінь. Ви справді не знаєте, хто ця жінка?
Господар одразу гаряче заперечив, але начальник поліції урвав його.
— Так, так, друже, але подивіться на справу ось із якого боку: вам довелося б з біса сутужно… Сімейний чоловік — любить дружину й таке інше. Але тільки між нами: якщо ви були зв’язані з дівчиною, то краще признатися відразу. Бажання приховати це цілком природне, я б і сам так діяв: Але марні надії. Йдеться про вбивство. Факти випливуть на поверхню. Чорт забирай, я зовсім не хочу сказати, нібито ви її задушили. Ви на таке не здатні, я знаю! Але ж дівчина прийшла у ваш дім! Хай так: вона вдерлася сюди й чекала вас, а якийсь тип вислідив її і задушив. Цілком можливо. Ви розумієте, до чого я веду?
— Я. зроду не бачив цієї дівчини! Не такий я чоловік!
— Тоді все гаразд. Ви ж бачите, я вас не звинувачую. Ви людина світська. І коли вже так заявляєте, то питання ставиться інакше: що вона тут робила? Дівчина не тутешня, факт.
— Це якийсь кошмарний сон! — вигукнув розгніваний господар.
— Питання, друже, полягає ось у чому: що вона робила у вашій бібліотеці?
— Звідки мені знати? Я її сюди не запрошував!
— Так, звичайно, але дівчина прийшла саме сюди. Схоже, вона хотіла зустрітися з вами. Ви не одержували якихось дивних листів або чогось такого?
— Нічого я не одержував.
— А що ви робили вчора ввечері? — делікатно поцікавився полковник Мелчетт.
— їздив до Мач-Бенхема на засідання місцевого відділення консервативної партії. На дев’яту вечора.
— А коли повернулися додому?
— З Мач-Беихема я виїхав одразу по десятій. Дорогою мав клопіт з колесом — довелося заміняти. Вдома був за чверть до дванадцятої.
— В бібліотеку не заходили?
— Ні.
— Шкода.
— Я був стомлений. Одразу пішов спати.
— Хтось чекав на вас?
— Ні. Я завжди .беру з собою ключа. Лоррімер лягає спати об одинадцятій — це якщо я не даю йому ніяких вказівок.
— Хто замикає бібліотеку?
— Лоррімер. В цю пору року десь о пів на восьму вечора.
— А ввечері він туди не заходить?
— Без мене ні. Тацю з віскі й склянками він залишає у вітальні. — Зрозуміло. А ваша дружина?
— Вона міцно спала, коли я повернувся. Може, звечора вона й сиділа в бібліотеці чи у вітальні. Я її не питав.
— Гаразд, скоро ми знатимемо всі деталі. Як ви гадаєте, чи може бути причетний до цього хтось із слуг?
— Я в це не вірю, — похитав головою полковник Бентрі. — Вони дуже порядні і працюють у нас уже багато років.
— Це правда, не схоже, щоб хтось із них був до цього причетний, — погодився Мелчетт. — Судячи з усього, дівчина приїхала з міста — мабуть, з якимось молодиком. І все-таки чому вони надумали проникнути в цей будинок?..