Чужинець на чужій землі
- Автор: Хайнлайн Роберт Энсон
- Год: 2016
- Язык: украинский
- Год: Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля»
- ISBN: 978-617-12-0090-6
- Переводчик: Ганна Литвиненко
- Жанр: Социально-философская фантастика
Электронная книга - «Чужинець на чужій землі». Краткое содержание книги:
— Відповідь є істиною, якщо ти говориш правду, Майку. Скільки у мене рук?
— Дві руки. Я бачу дві руки, — виправився Майк.
Анна підняла очі від в'язання:
— За шість тижнів я зможу зробити його Свідком.
— Не втручайся у це, Анно. Все й так надто складно — і без твоєї допомоги. Майку, ти говориш правильно; у мене дві руки. Твоя відповідь — це правда. Припустімо, ти сказав би, що у мене сім рук?
Майк здавався спантеличеним.
— Я не ґрокаю, що можу так сказати.
— Ні, я не думаю, що можеш. Ти б говорив неправильно, якби так сказав; твоя відповідь не була б правдою. Але, Майку, зараз послухай уважно: кожна релігія стверджує, що є правдою; стверджує, що говорить правильно. Їхні відповіді на те саме питання будуть різні, — як-от дві руки та сім рук. Фостеріти говорять одне, буддисти кажуть інше, мусульмани скажуть ще інше; у всіх багато відповідей, і всі вони різні.
Здавалося, Майк докладає значних зусиль, щоб зрозуміти.
— Всі говорять правильно? Джубале, я не ґрокаю.
— Я теж.
Людина з Марса здавався надзвичайно спантеличеним, а потім несподівано посміхнувся:
— Я попрошу фостерітів запитати у ваших Старійшин — і тоді буду знати, мій брате. Як мені це зробити?
За кілька хвилин по тому Джубал з відчуттям надзвичайною відрази виявив, що пообіцяв Майкові зустріч з кимось із представників верхівки фостерітів, — чи Майкові здалося, що він це зробив? — що, по суті, означало те саме. Не схоже було, Джубал міг зробити щось ще, щоб похитнути припущення Майка щодо того, що фостеріти можуть зв'язатися з людськими Старійшинами. Здавалося, Майкові труднощі у розумінні природи правди полягали у тому, що він не знав, що таке брехня: словникове визначення «брехні» чи «неправди» залишилися у його пам'яті не ґрокнутими. Хтось міг «говорити неправильно» лише випадково — чи через непорозуміння. Тож він неминуче сприйняв усе, що чув на каналі Фостерітів, за чисту монету.
Джубал намагався пояснити, що всі людські релігії стверджують, що мають зв'язок зі Старійшинами у той чи інший спосіб; утім, їхні відповіді завжди різні.
Майк здавався терпеливо занепокоєним:
— Джубале, мій брате, я намагаюся... Але я не ґрокаю, як це може бути правильним говорінням. З моїм народом Старійшини завжди говорять правильно. Твій народ...
— Зачекай, Майку.
— Перепрошую?
— Коли ти говориш «мій народ», то маєш на увазі марсіан. Майку, ти не марсіанин, ти людина.
— Що таке «людина»?
Джубал подумки зітхнув. Він був впевнений, що Майк зміг би процитувати весь перелік словникових визначень. Проте досі хлопчина ще не ставив таких дратівливих питань; він завжди питав про щось, очікуючи, що його водний брат зможе відповісти.
— Я людина, ти людина. Ларрі людина.
— Але Анна не людина?
— Гм... Анна людина, самиця людини. Жінка.
(— Дякую, Джубале.
— Заткнись, Анно.)
— Немовля — це людина? Я ніколи не бачив немовлят, але бачив картинки у гримучій кор... по стереобаченню. Немовлята не такі, як Анна... І Анна не така, як ти... І ти не такий, як я. Але немовля — це пташеня людини?
— Гм... Так, немовля — це людина.
— Джубале... Я думаю, що ґрокнув, що мій народ — і марсіани, і люди. Без форми. Форма — це не людина. Людина — це ґрокання. Я правильно висловився?
Джубал відчув, що має рішучий намір відмовитися від Філософського Суспільства і почати плести мереживо. Що таке «ґрокання»? Він й сам використовував це слово вже тиждень, але все ще не ґрокнув його. Але що таке «людина»? Безстрашне двоноге без пір'я? Образ Божий? Чи просто випадковий результат «природного відбору» у цілковито обридлому тавтологічному визначенні? Невільник смерті і податків? Здається, марсіани перемогли смерть, і він уже зрозумів, що, здається, у них немає ні грошей, ні власності, ні уряду в людському розумінні. Тож навіщо їм потрібні податки?
І знову хлопець мав рацію; форма не підходить для визначення «людини»: неважлива, як пляшка, у якій міститься вино. Ти можеш зробити з цієї пляшки людину, — як той нещасний хлопець, чиє життя росіяни наполегливо хотіли «врятувати», помістивши живий мозок у скляний контейнер і оточивши дротами, ніби телефонну станцію. Боже, що за жахливі жарти! Йому було цікаво, чи нещасний зберіг почуття гумору, — хоча б чорного.
Але зараз, якщо по суті, з неупередженої точки зору марсіанина: чим саме людина відрізняється від інших земних тварин? Чи буде раса, яка освоїла левітацію (і Бог святий знає, що ще), підтримувати мистецтво інженерії? І якщо так — то що виграє перше місце: Асуанські греблі чи тисячі миль коралових рифів? Людська самовпевненість? Це лише пусте марнославство; з північних графств не доповідали, тому нині ні в кого немає доказів, що серед китів чи гігантських секвой не було видатних філософів чи поетів, більших від людських.