Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
40 Автором цього сюжету вважають римського політичного діяча Мененія Агріппу (Menenius Agrippa Lanatus) (VI-V ст. до н. е.). Коли на початку V ст. до н. е. плебеї покинули Рим і пішли на Священну гору (Aventin) на знак протесту проти сваволі патриціїв, Мененій переконав їх повернутися назад, розказавши байку про людське тіло. Мовляв, одного разу всі члени тіла розсердились на шлунок за те, що тільки він один серед них нічого не робить, а живе на всьому готовому, і вирішили не давати йому їжі. Так і зробили. Але через деякий час голова перестала думати, очі почали сліпнути, а вуха -глухнути. І тоді вуста сказали: "Невже ви всі не розумієте, що наша сила йде від шлунку? То тільки здається, що він нічого не робить. Він робить те, чого ми робити не в змозі". Чи не вперше в українській літературі цей сюжет докладно переказав услід за Тітом Лівієм Касіян Сакович [див.: СаковичК. Арістотелівські проблеми // Пам'ятки братських шкіл на Україні. Кінець XVI - початок XVII ст. - Київ, 1988. - С. 381-383].
41 Можливо, на створення цієї фабули Сковороду наштовхнула емблематика, наприклад, 776-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Попугай в клѣткѣ» (підпис: "Лучше быть вольным. Свобода лучше золотой клѣтки. Praestat liberum esse") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 194-195].
42 Цей двовірш - парафраза народних прислів'їв: "Лучче їсти хліб з водою, ненуж буханець з бідою" [Номис, № 7288]; "Ліпше хліб з водов, як пиріг з бідов" [Франко, № 30897]; "Лучше хлеб с водою, чем пиры с бедою" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 96].
43 Ця думка Сковороди могла бути навіяна, наприклад, міркуваннями Боеція (Сковорода добре знав його «Розраду від філософії»; принаймні в одному з листів до Михайла Ковалинського - № 35 - цитував її): "Уся людська завзятість, що спонукає до всіляких занять, хоча йде різними стежками, спрямована, проте, до однієї і тієї ж мети - осягнути щастя" [Боецій С. Розрада від філософії / Пер. з лат. А. Содомори; передм. В. Кондзьол-ки. - Київ, 2002. - С. 76].
44 Ця байка заснована на ідеї Церкви-суспільства як містичного Христового тіла [докладніше див.: УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 145-147].
45 Сковородинське поняття "сродность" можна трактувати як український відповідник стоїчного терміна оікє'їсосш; [див.: ГавриловА. Марк Аврелий в России// Марк Аврелий
Антонин. Размышления. - Ленинград, 1985. - С. 136] (зазначмо принагідно, що й інші старі українські письменники вживали слова, близькі до слова "сродность", наприклад, "сродственный" [див.: Горленко И. Слово в недВлю двадцать пятую по сошествіи Св. Духа// Святитель Иоасаф Горленко, єпископ Белгородский и Обоянский (1705-1754). Материалы для биографии, собранные и изданные кн. Н. Д. Жеваховым. - Киев, 1907. -
Ч. II: Святитель Иоасаф и его сочинения. - С. 215]). У всякому разі, одним із джерел науки Сковороди про сродність є стоїчний принцип "життя згідного з природою". Те саме і в російській літературі XVIII ст. Пор., наприклад: "Ломоносов, уразумев смешное в польском одеянии наших стихов, снял с них несродное им полукафтанье" [РадищееА.Н. Путешествие из Петербурга в Москву// РадищееА.Н. Избранные философские сочинения. - Москва, 1949. - С. 160].
46 Розмежування знання та науки - усталена тема схоластичних курсів філософії. Наприклад, Феофан Прокопович писав: "Звідси й поняття мистецтва називаються універсаліями і через це мистецтво й наука відрізняються від таких знання й досвіду, які звичайно мають справу з одиничними судженнями, хоч окремі автори висувають інші ознаки для розрізнення" [Прокопович Ф. Логіка // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. -Київ, 1980. - Т. 2. - С. 28].
47 У списку: еыбросатъ.
48 Можливо, цей сюжет Сковороди навіяний рядками трактату Горація «Про поетичне мистецтво» (304-308): "Буду вже краще бруском, що собою / Гострить залізо, а сам і тупий, і не вріже нічого. / Отже, не творячи сам, я тих, які творять, повчаю, / В чім їх обов'язок, сила, що живить їх, що надихає, / ГЦо їм на користь, що ні, де вірний їм шлях, а де хибний" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 221].