Повна академічна збірка творів
- Автор: Сковорода Григорій Савович
- Год: 2011
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Повна академічна збірка творів». Краткое содержание книги:
ЄДИНіі.
29 Сковорода подає тут словникове тлумачення слова дружба: "Дружба: рекше єдиноуміє, товариство" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 58].
30 Образ яблуні зринає у творах Сковороди дуже часто. Це можна пояснити, з одного боку, тим, що філософ любив це дерево, а з другого, - мабуть, не варто забувати й тієї обставини, що згідно з так званим "Вергілієвим колесом" яблуня - це дерево, що репрезентує середній стиль, тобто символізує мирне життя вільних хліборобів [див.: ГаспароеМ. Средневековые латинские поэтики в системе средневековой грамматики и риторики // Проблеми литературной теории в Византии и латинском средневековье. -Москва, 1986. - С. 145-146]. Недаром із цим образом у Сковороди пов'язані мотиви спокою, рустикального раю тощо.
31 Можливо, Сковорода має на думці оповідку Плінія Старшого в його «Природознавчій історії» (XXXV, 65) про змагання між малярами Зевксієм (Зевксідом) та Паррасієм: "Зевксід, за переказом, показав картину, на якій виноград був намальований з такою дивовижною схожістю із справжнім, що птахи злітались до нього, а Паррасій приніс полотнище, намальоване так правдоподібно, що Зевксід, загордившись оцінкою, яку дали птахи його картині, вимагав, щоб полотно було нарешті зняте і показана сама картина. Коли ж він зрозумів свою помилку, віддав пальму першості Паррасію, щиро засоромлений, тому що сам він обманув птахів, а Паррасій - його, митця" [Віхи в історії античної естетики: Збірник. - Київ, 1988. - С. 199]. Ця історія в «Театроні» Івана Максимовича переказана так: "Нѣкогда бѣ истязаніє о писаніи между Зевксієм и Парразієм. Зевксій, начертавши овощи, или ягоды, изнесе на позор истинно подобны на древах прозябающим, птицы бо на них возлетавши зобаху. Парразій же изнесе написанну запону, тонким зѣло платном покровенну, такожде премудро устрои, аки бы самоє истоє платно в покров устроєнно мнящеся всѣм зрѣти. Тогда Зевксій мнВнієм прелщенных птиц вознесенный, мови, да открывши платно явит внутр обрѣтающесся своє изображеніє. Осклабился Парразій, откуду позна прелщеніє своє Зевксій, безмѣрне студа исполнишися, побѣдителя прослави... Не всегда убо вѣру дадим, яже слышим, ни яже видим, вся вѣроятна суть, многажды видВнієм прелщаємся" [Максимович І. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 24-24 (зв.)].
32 Тобто 7 червня 1774 р., бо свято Тройці, або П'ятдесятниці ("зелені святки"), припало того року на 8 червня [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 216].
33 У списку помилково: ворота.
34 Цей сюжет перегукується з народними приказками: "Дурний собака і на хазяїна бреше" [Номис, № 5196]; "Молоде песьи й на гівно гавкає" [Франко, № 19914] тощо.
35 Парафраза Євангелії від св. Матвія 12: 33. Пор.: СЗ плода во древо по^імно вХдетъ. Окрім того, є латинські приказки: "Arbor е fructu cognoscitur" ("Дерево пізнається з плоду") [Цимбалюк Ю., КобівЙ., СмуроваА., АатунА. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 51]; "Е cantu cognoscitur avis" ("Пташку пізнають за співом") [Вечньге истиньг на вечной латьгни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 105].
36 Сковорода має на думці Езопову байку «Орел і Черепаха» [див.: Езоп. Байки. - Київ, 1961. - С. 246], добре знану в старій Україні. На неї покликався, наприклад, Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. - Т. 1. - С. 140]. Зрештою, сюжет про орла, який учив літати черепаху, відомий і в східнослов'янському фольклорі [див.: Сравнительньгй указатель сюжетов. Восточнославянская сказка / Составители: Л. Г. Бараг, И. П. Березовский, К. П. Кабашников, Н. В. Новиков. - Ленинград, 1979. - С. 90 (225А)].
37 Пор.: "Недозрельгй умок, что вешний ледок" [Пословицьг русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 438].
38 Пор.: "Добре літати, але кепсько сідати"; "Літає добре, а сісти не вміє" [Франко, № 30072, 30073].
39 Мабуть, це сковородинська версія приказки: "Finis coronat opus" [ЦимбалюкЮ., Кобів Й., СмуроеаЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 141], тобто "Кінець - ділу вінець", що походить
з Овідієвих «Героїд» (II, 85). У латинській версії ця приказка була добре знана в старій Україні. Наприклад, вона є на звороті 10-го аркуша рукопису "двох книжиць" Івана Величковського [див.: Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 175]. Крім того, існує ціла низка її українських відповідників, наприклад: "Конець - вінець"; "Конець діло хвалит" [Франко, № 15349, 15350]; "Добре роби, доброго й кінця дожидай"; "Кінець діло рішає"; "Кінець - і вінець" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 272]. Пор.: "Конец делу венец"; "Конец дело венчает"; "Добрый конец всему делу венец" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 498]. Ця сентенція була знана також з емблематики. Див., наприклад, 591-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata», що має назву «Ловчій пес словленнаго зайца давит» і підпис: "Конец дВло хвалит. Окончаніе приносит честь и славу. Gloria finis" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788.-С. 148-149].