Повна академічна збірка творів

2 Наприкінці весни або на початку літа 1769 р. Сковороду було звільнено з посади. Останнє "доношеніє" директора додаткових класів Харківського колегіуму Миколи Виродова генерал-губернаторові Євдокимові Щербиніну щодо грошових витрат, де вказано й платню викладача катехізису Сковороди, датоване 13 квітня 1769 р. [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 206].

3 Бабаї - містечко під Харковом, засноване в середині XVII ст. Було власністю родини Донців-Захаржевських, а потім поміщиків Щербиніних. Григорій Сковорода не раз бував у маєтку Петра Андрійовича ГЦербиніна, а також зупинявся в будинку свого учня, священика Якова Правицького. Одне з джерел біля Бабаїв ще й досі має назву "холодної сковородинської криниці" [див.: НіженецьА., Стогній І. Григорій Сковорода. Пам'ятні місця на Україні. - Київ, 1984. - С. 59-62].

4 Пор.: "Не славна хата углами, славна пирогами" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 238].

5 Пор.: "Стукотить, гуркотить... 'А що там?' - 'Кобиляча голова лізе!"' [Номис, № 11824]. Це прислів'я походить із казки «Кобиляча голова» («Про дідову дочку та бабину дочку»). Див., наприклад: "Коли се стукотить, гримотить - кобиляча голова біжить" [Народные южнорусские сказки / Изд. И. Рудченко. - Киев, 1870. - Вып. 2. - С. 66]. Образ кобилячої голови відомий і в літературі: пригадаймо хоч би Івана Котляревського, який писав про Венеру таке: "Приїхала, загримотіла, / Кобиляча мов голова" [Котляревський І. Енеїда // Котляревський І. Повне зібрання творів. - Київ, 1969. - С. 77].

6 Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 793. Є також українські приказки: "Високо літає, та низько сідає"; "Хто високо літає, той низько сідає" [Номис, № 2553, 2554; Франко, № 2751].

7 У діалозі Платона «Бенкет» (216d) Алківіад порівняв Сократа із силенами -потворними різьбярськими фігурками, всередині яких були статуетки богів: "Бо він прийняв на себе такий вигляд і дуже нагадує на позір оті вирізьблені статуетки силенів. Якщо ж ви розкриєте його, дорогі мої гості, то переконаєтеся, скільки там усередині здорового глузду!" [Платон. Бенкет / Перекл. з давньогрецької і коментарі Уляна Головач, вступна стаття Джованні Реале. - Львів, 2005. - С. 95]. Цей образ перегодом мав неабияку популярність. Із силенами порівнювали, наприклад, пустельників, пророків, Івана Хрестителя, ба навіть самого Христа [див.: PelcJ. Jan Kochanowski poeta Renesansu. -Warszawa, 1988. - S. 79]. Ось що писав про силенів, скажімо, один з улюблених авторів Сковороди Еразм Роттердамський: "Подібно Алківіадовим силенам, все на світі має два обличчя, дуже не схожі поміж собою. Коли одне з них, зовнішнє, - ніби смерть, то внутрішнє - життя; і навпаки, якщо перше - життя, тоді друге - смерть. І так все в житті буває одночасно: красивим і потворним, багатим і бідним, ганебним і славним, вченим і невченим, сильним і немічним, видатним і нікчемним, веселим і сумним, щасливим і нещасливим, дружнім і ворожим, цілющим і згубним. Одне слово, якщо відкрити силена, все виявиться зовсім протилежним" [Еразм Роттердамський. Похвала глупоті. Домашні бесіди / Перекл. з латини В. Дитвинова, Й. Кобова. - Київ, 1993. -С. 38; пор.: Эразм Роттердамский. Оружие христианского воина // Эразм Роттердам-ский. Философские произведения. - Москва, 1986. - С. 143]. Під Алківіадовим силеном Сковорода мав на думці передовсім Біблію. Один з його трактатів, присвячених мистецтву тлумачення Святого Письма, так і називається: «Silenus Alcibiadis».