Сучасна польська повість
- Автор: Филипович Корнель, Махеєк Владислав
- Год: 1977
- Язык: украинский
- Год: "Дніпро"
- Переводчик: Олена Медущенко
- Жанр: Другие приключения
Электронная книга - «Сучасна польська повість». Краткое содержание книги:
У «Змовниках» В. Махеєка постають картини життя в Польщі за часів диктатури Пілсудського: сваволя поліції, убоге животіння містечкової бідноти, діяльність підпільників-комуністів і на тлі всього цього — перше трудне і болюче кохання селянського хлопця до дочки багатого адвоката.
Повість Р. Клися «Какаду» присвячена боротьбі проти гітлерівських окупантів: йдеться про бійця руху Опору, що віз зброю партизанам, про його небезпечні пригоди…
Б. Когут у повісті «Кому дозволено жити» розповідає про боротьбу за соціалістичну Польщу в перші повоєнні роки.
Корнель Філіпович своїм твором «Чоловік — це дитина» розвінчує сучасного міщанина з його споживацькою філософією і утверджує ідеал сильної, цілеспрямованої, морально здорової людини, активного громадянина нової Польщі.
— Можеш поспати, я почергую, — сказав вартовому, але той, не чекаючи дозволу, вже заснув навсидячки, закинувши голову й роззявивши рота.
Кароль вийняв папку з написом: «Вінцентій Новак — «Модест». Ксавера часто казала: «Модест — таке добропристойне ім’я». Дурепа, Модест був такий добропристойний, що навіть кат погребував би ним.
Ксавера сказала:
— Знов стріляють. Хоч би з паном Каролем нічого не трапилось. © http://kompas.co.ua
— Два роки скоро, як війна скінчилась, а досі стріляють, — озвалася мати, дивлячись так, наче перед очима в неї була не стіна, а безмежний порожній простір, — стріляють і стріляють.
— Вас, пані, ніщо не турбує, — сказала Ксавера, присуваючись ще ближче до Петера, — ви нічого не боїтесь.
— А чого тут боятися? — буркнув ГІетер. — Стрілянини?
— Мама думає, — тихо мовила Магда, — коли ще стріляють, то, може, Бартек вернеться.
— Вернеться? Що ж, може, ти й маєш рацію. Цей Модест…
— Модест пройдисвіт і брехун, він хотів нас залякати. Шантажист.
— Вернеться, — пирхнув Петер, — аякже! Коли вдруге народиться. Але пані Новак уже не годна родити.
— Цить, п’янюго, — сказала мати без гніву, — йому зовсім не треба вдруге родитись.
— Вернеться, — не вгамовувався Петер, — дурниця! Як його торохнуло, я відразу зрозумів, що це вже кінець.
Покотився він у ту вирву, в ту яругу, в прірву покотився, а на траві, чи то пак вересі, — там був квітучий верес, — а на тім вересі — шматки легень.
— Перестаньте, — попросила Магда, — я не можу цього чути.
А мати неначе нічого й не чула:
— Може, він опритомнів у тій прірві? Може, там опритомнів?
Тут Петер замислився, ніби його взяв сумнів, та не надовго, за хвилину ляпнув рукавом об коліно.
— Все одно ті горлорізи здерли б з нього шкуру. Вони завжди добивали поранених. А з тих, хто вищий рангом, з офіцерів, здирали шкуру й рубали їх на шматки.
— Ти це бачив, Петере?
— Бачив. І не раз.
— Але не його.
— Перестаньте, — попросила Магда, — я не можу цього чути.
— Я нічого не розумію, — надулася Ксавера. — Модест таке добропристойне ім’я, а пані Магда каже — шантаж. Який шантаж? З якого приводу? Нічого не розумію.
— Це політика, — зітхнула Магда.
— Це боротьба! — гаркнув Петер. — Боротьба не на життя, а на смерть. Так завжди казав капітан. Так казав Бартек: не на життя, а на смерть.
— Вони хочуть залякати Кароля, — несміло пояснила Магда, вона завжди трохи торопіла перед Ксаверою і сердилась на Кароля, що той оселив її тут, наче в усьому місті не знайшлося житла для вчительки, — хочуть відірвати його від партії, скомпрометувати.
— Хто вони? Модест?
— Модест та інші. Легальна опозиція.
Раптом погасло світло.
— Електростанція, — сказала мати. — Знов.
— Я не розумію, — бурчала в темряві Ксавера. — Нічогісінько не розумію.
Кароль згорнув папку, зрештою, світло було йому непотрібне, Модестову бридню він знав напам’ять. Значить, так. Де Модест зустрів Бартоломея Новака, на кличку «Бартек», родичем якого назвався, хоч був просто однофамільцем, тут кожний п’ятий — Новак? Зустрів у Щеціні, а потім у банді Блиска. Що Модест там робив? Хотів умовити Блиска вийти з лісу. А що там робив Бартек? Був правою рукою Блиска і де в чому його наставником.
Що казав Бартек? Казав, що поквитається з Каролем, як прийде час. За що він хотів поквитатися? Це всі знають. Всі? Мабуть, ні. Органам державної безпеки, наприклад, це невідоме, і хотілося б з’ясувати, що знають люди й Модест. Те, що Кароль відбив у нього дівчину: Магда Новак була нареченою Бартека.
Наречена Бартека — Магда. Прикипіла до підводи і плакала, плакала, а на підводі лежав Бартек, убитий, але ще не востаннє, як каже Петер. Наречена Бартека — Магда. Вона просила, так, просила: «Візьміть мене з собою у вашу сторону, що я, сирота, тут сама робитиму, батька ж мого вбили, — за Бартека вбили, бо Бартека не застали, не знайшли. Візьміть мене, Каролю, мамо, пані Новак, візьміть». Наречена Бартека — Магда, котра квапливо сказала «так». «Так, я вийду за тебе, Каролю, хоч зараз вийду за тебе, я завжди про тебе думала, і ти мені подобався, ще як з Бартеком… Вийду за тебе, тільки я вже не дівчина (тут вона заплакала, як коло тієї підводи), бо з Бартеком… з ним…» Наречена Бартека — Магда, його, Кароля, дружина; вона так хотіла його кохати й народити йому сина, схожого на нього, бо тоді син буде схожий і на Бартека, — Магда, яка справді противилась воскрешенню Бартека, цьому чуду, що його сфабрикував Модест на потребу легальній опозиції.