Що таке антична філософія?
- Автор: Адо Пьер
- Год: 2014
- Язык: украинский
- Год: Новий Акрополь
- ISBN: 978-966-97200-2-3
- Переводчик: Сергей Йосипенко
- Жанр: Философия
Электронная книга - «Що таке антична філософія?». Краткое содержание книги:
Зрозуміло, що книга, написана з таких позицій, не обмежується викладом «поглядів» античних філософів: за улюбленим висловом її автора вона покликана не лише інформувати, а й формувати. Розповідаючи про античну філософію як історичний феномен, твір пропонує читачу авторське розуміння філософії і, що можливо є найважливішим, спосіб прочитання філософських (і не тільки античних) текстів.
Книга вперше презентує наукову спадщину видатного філософа-антикознавця українською мовою.
Пригадай собі, що народившись смертним і отримавши конечне життя, ти все-таки піднісся за допомогою науки про природу аж до вічності, і що ти бачив нескінченність речей, тих, які будуть і тих, які були[639].
У стоїків також є вправа з поширення Я, і це поширення так само відбувається в нескінченності, але не в нескінченності незліченних всесвітів, бо для них світ є скінченним і одним, але в нескінченності часу, в якому вічно повторюється одне й те саме розгортання подій, яким і є світ. Я занурюється у всеохопність світу, переживаючи радість від того, що воно є його складовою частиною:
Краще скажи про те, наскільки це відповідає природі нашого розуму — сягати в незмірні обсяги всесвіту, бо ж дух людини — це щось велике, благородне: він не терпить того, щоб йому накреслювали інші, ніж богам, межі […] його вітчизна — все те, що, кружляючи, замикає найвищі обшири Всесвіту…
Душа сягає повноти та довершеності щастя, які приступні людським можливостям, коли вона піднімається високо і спускається всередину надр природи […] вона насолоджується польотом поміж зірок […] Дібравшись туди, вона живиться і зростає: звільняючись від своїх пут вона повертається до власних витоків.
[Душа] обігає цілий Всесвіт, і порожнечу, що довкола нього, і його обрис; і простягається у безкрай вічности, і охоплює й обмислює кругобіжні відродження Цілого…
Поглянь на біг зірок — і біжи немов разом з ними; а ще — завше май на умі взаємоперетворення елементів. Уявивши це — очистишся від бруду земного життя.
Постійне уявлення про цілу вічність і ціле єство[640].
У платонівській традиції, де домінує спогад про «Державу», «Федр» та «Теетет», політ душі в космічних просторах є однією з дуже поширених тем:
Прагнучи життям миру та спокою, вони споглядають природу і все те, що в ній є […] вони супроводжують думкою місяць, сонце, еволюції інших зірок, рухомих чи стабільних; їхні тіла, безперечно, залишаються на землі, але вони окриляють свої душі, щоб підносячись в ефір спостерігати сили, які там вирують, як і належить людям, які стали громадянами світу[641].
Астроном Птолемей, у якого ми зустрічаємо відлуння платонівського, стоїчного та аристотелівського вчень, у епіграмі, що приписується йому з достатньою правдоподібністю, також описує враження, яке він отримав, прилучившись до божественного життя під час ширяння думкою в небесних сферах:
Я знаю, що я є смертним і прийшов на один день. Але коли я спостерігаю, як рухаються по колу щільні ряди зірок, мої ноги вже не торкаються землі, я йду поруч із самим Зевсом, живлячись амброзією, як і боги[642].
В усіх школах, які її практикують, ця вправа думки та уяви, зрештою, полягає для філософа в усвідомленні свого буття в Цілому у якості найменшої точки малої тривалості, здатної водночас розширитись в широкому полі нескінченного простору та осягнути однією лише інтуїцією цілісність реальності. Я переживає таким чином подвійне відчуття — відчуття своєї мізерності, коли воно спостерігає свою тілесну індивідуальність загубленою в нескінченності простору й часу, та відчуття своєї величі, коли переживає свою здатність осягнути цілісність речей[643]. Можна також сказати, що тут йдеться про вправу з відсторонення і дистанціювання, покликану навчити нас бачити речі безстороннім та об’єктивним чином. Саме це в модерну добу назвуть точкою зору Сіріуса. Ренан напише у 1880 році:
Коли переміщуєшся в точку зору Сонячної системи, наші революції здаються розміром заледве з амплітуду коливання атома. А з точки зору Сіріуса — ще меншими[644].
Немає потреби говорити, що таке раціональне та універсальне бачення не має нічого спільного з так званим трансом шамана.
ПОГЛЯД ЗГОРИ
Філософ кидає погляд з висоти, на яку підноситься думкою, на землю та на людей і оцінює їхню справжню вартість. Як говорить текст китайського філософа: «Він бачить речі у світлі Неба»[645]. Бачення всеосяжності буття та часу, про яке говорить «Держава» Платона, веде до зневаги смерті. А в «Теететі» для філософа, який осягає увесь обшир реальності, всі людські справи є дріб’язковими та нікчемними, і він бачить жадання людей мізерними, оскільки звик «охоплювати поглядом всю землю»[646].
639
Ватиканські сентенції, 10, Balaudé, p. 210.
640
Сенека, Моральні листи до Луцилія, СІІ, 21; Природні питання, І; Пролог, 12; Марк Аврелій, Наодинці з собою. Роздуми, XI, 1, 3; VII, 47, 1; X, 17.
641
Філон Александрійський, De specialibus legibus, II, §45.
642
Anthologie palatine, IX, 577; Festugière A.-J. La Révélation d’Hermès Trismégiste. — T. I. — Paris, 1944. — P. 317.
643
Див. Hadot P. La Citadelle intérieure… — P. 195—198.
644
Renan E. Oeuvres complètes. — T. II. — Paris: 1948. — P. 1037.
645
Fong Yeou-Lan. Précis de philosophie chinoise. — Paris: 1952. — P. 128.
646
Платон, Теетет, 174 e.