Студії з української етнографії та антропології
- Автор: Вовк Федор Кондратьевич
- Год: 1995
- Язык: украинский
- Жанр: Прочее научное
Электронная книга - «Студії з української етнографії та антропології». Краткое содержание книги:
б) Одежа нижньої половини тіла
І) Верхня поясна одежа. Україна — одна з небагатьох європейських країн, що переховали ще й досі найпримітивнішу одежу, яку явля* собою шматок тканини, просто обгорнутий навколо нижньої половини тіла та притриманий коло стану зав'язками або поясом Такі одежі на Україні — запаска, дерга та плахта з попередницею, замісць яких потрохи з'являються спідниці, літники та ииші відміни загальноєвропейської спідниці.
1 В першій наловиш XVIII століття заполоч ішг виписували si Сходу через Крим; мабуть, вона була кращої
якости, ніж пізніша.
Пояс Передусім з цього роду одежі, звичайно, слід розглянути пояс як найпримітнвнішнй тип одягу, що безперечно дає початок всім иншим. які являють собою дальший його розвиток або доповнення. Старовинні пояси, на жаль, нам цілком невідомі, крім кількох знахідок решток шкуратяних поясів у пізніших могилах. Майже повний брак вказівок на жіночі пояси а нашій старовинній літературі дав привід проф. Аристову для твердження, що пояси, принаймні золоті та срібні, носили тільки самі чоловіки, хоч разом із тим він сам згадує вже про золотий пояс княгині на відомому малюнку в Ізборнику Святослава. За козацьких часів жіночі пояси, явна річ, так само, як і раніше, носили або в формі окремої речі з одягу, або у вигляді вузької вовняної смужки — «крайки*, до якої пришивали край запаски тощо. Але дуже можливо, що й у ті часи пояс, що грав ролю оздоби, вживали переважно чоловіки, особливо вояки. В наші часи на Україні чоловіки й жінки носять однакові пояси. Ille літ 20—ЗО тому найбільше були поширені вовняні пояси, власного виробу та фарбування, найчастіше червові, зелені та инших барв. Тепер замісць них уже часто вживають куповані пояси; при цьому дуже цікаво підкреслити, що ці фабричні пояси мають на собі наявні сліди старанніших форм. Так, наприклад, у Кролевці й тепер виробляють бавовняні пояси з поперечними смужками ріжних дуже яскравих барв, що, явна річ. наподоблюють колишні «каламайковії пояси східнього походження, бахрому яких ианодоблюють на кінцях рядами виткані малюнки китиць. Ці китиці з'явились також і иа звичайних кролевецьких рушниках з того часу, як рушники стали вживати замісць поясів, найбільше на Чернигівщині На півночі України пояси взагалі скромніші, і на Волині, наприклад, їх роблять часто із звичайного полотна. Пояс вдягають або поверх пояска запаски, плахти чи спідниці, або підперезуються ним поверх свити, особливо зимою.
Запаска — це чотирьохкутннй шматок грубої (неваляної) вовняної тканини з зав'язками на верхніх кутах; цими зав’язками прив'язують навколо стану одну запаску спереду, а другу ззаду таким способом, що з обох боків, особливо знизу, трохи видно сорочку. Запаски бувають звичайно чорні, зрідка темно-синьої барви, але иноді трапляються й червоні, але тоді вони звичайно заступають місце фартуха. Запаски носять переважно до праці, наприклад у жнива; а в свято замісць запаски вдягають плахту.
Перга — це товсте шорстке сукно, ткане з овечої вовни 60—70 см завширшки та пофарбоване на чорне або на червоне. Коло трьох метрів такого сукна розрізують на три шматки, зшивають їх вздовж і дістають таким способом полотнище, яке обмотують навколо стану та підперезують поясом. Дерга трапляється найбільше на Харківщині та на Полтавщині.