Індоарійські таємниці України

Санскр. rai — «багатство», rayvat — «багатий», revanta — «багатий», «розкішний», «пишний» (СРС, 548).

Внучка царя Реви й дочка царя Ревати — царівна Реваті була дружиною Балавіри, старшого брата Крішни. Давньоіндійські перекази оповідають, що царівна була незрівнянної вроди, і батько, вважаючи, що на всій землі їй не знайдеться гідної пари, звернувся за порадою до самого Брахми. І той порадив у женихи Балавіру, часткове втілення Вішну. Ось як розповідає про їхнє одруження «Прем-сагар» («Океан любові») Лаллу джі Лала, твір, що його 1937 року переклав російською Олексій Баранников — індолог-академік, уродженець Золотоноші, чия індологічна діяльність починалася в Києві.

Коли Крішна, Балавіра та їхнє плем’я переселилися в Двараку, то ядави після тривог і злигоднів знову відчули справжню радість життя. Люди прийшли до Уґрасени, правителя Двараки, й сказали йому, що Балавірі пора одружитися. Уґрасена закликав до себе жерця, дав грошей і кокосових горіхів, поставив на чоло тілак-цятку й звелів вирушати на пошуки дружини для брата Крішни. Брахман через якийсь час прийшов до царя Райвати в країні Анарта, й висватав його доньку Реваті. І разом із жерцем Райвати й подарунками для Уґрасени повернувся до Двараки. Цар Уґрасена врочисто прийняв подарунки і влаштував для всіх щедру учту. А невдовзі й сам Уґрасена з почтом вирушив до Анарти, де Балавіра й пошлюбив царівну. Після весілля Крішна й Балавіра вирушили до Кундіни, столиці царства Відарбга і там прямо з весілля викрали Рукміні, доньку <261> царя Бгішмаки, яка й стала дружиною Крішни.

«Вішну-пурана» подає дещо іншу версію цього одруження. Реваті була такої вроди, що батько вже й не сподівався знайти їй гідного жениха. Тож він пішов із донькою до бога Брахми — на пораду. Брахма саме насолоджувався співом двох небесних музик-ґандгарвів на ім’я Хаха і Хуха. Коли пісня скінчилася, Райвата сказав Брахмі, що його привело на небеса, й назвав кількох юнаків, що їх він мав на оці для доньки. Брахма тільки всміхнувся і мовив, що за час, поки вони слухали божественний спів, минуло не одне тисячоліття, тож нікого з тих, кого він назвав, давно немає. І порадив Райваті повернутися на землю й віддати доньку за Баладеву, часткове втілення Вішну, тим більше що він і живе в царстві, яким править Райвата.

Цар так і вчинив — повернувся на землю, знайшов Балавіру й запропонував у дружини свою доньку. Проте царівна виявилася зависокою і завеликою для нього, бо на землі люди за їхню відсутність здрібніли. Балавіра лемехом свого плуга пригнув Реваті до землі, й вона прибрала звичайного людського зросту. Тоді Балавіра одружився з нею (DI ІІІ, 273–274).

Цар Райвата, свідчить «Махабгарата», правив у країні Анарта — так називалася колись північна частина Саураштри (теперішній півострів Катхіявар у штаті Ґуджерат, Західна Індія). Епос описує Анарту як країну ядавів, народу Крішни й Балавіри, а їхньою столицею була Дварака — «Багатобрамна» (DI I, 77). Коли Крішна з племенем через напади ворогів залишив Матхуру й прибув до Анарти, то спорудив серед моря фортецю, й назвав Двараваті або Дварака, яка стала його столицею. Після смерті Крішни, мовлять перекази, цю неприступну фортецю поглинуло море. Зараз Дварака (Дваріка, Дварка) — одне з семи священних міст Індії, відоме місце прощі.

Оскільки Реваті стала дружиною Балавіри, то одним із його імен стало Реватіраман — «Чоловік Реваті».

Хорезмійський енциклопедист Абу Рейхан Біруні (973 — 1048) у своїй «Індії» пише, що за уявленнями індійців, Сатурн, син Сонця, народився на лунарній станції Реваті (Бируни, 266). І що коли в місяці картік (8-й місяць індійського календаря, жовтень-листопад) Місяць перебуває в сузір’ї Реваті, останній із лунарних стоянок, то цього дня люди постують, на честь пробудження Вішну від сну. Піст має назву деотт хіні, тобто «вставання бога». Цього дня індійці, за Біруні, мажуться коров’ячим гноєм і розговляються молоком. Це <262> день — перший із п’яти днів, що мають назву бгішма панчаратрі, коли люди постяться на честь Вішну. Другого дня розговляються брахмани, а вже за ними — всі інші люди (Бируни, 485–486).

Він же відзначає, що п’ятнадцятого числа місяця ашваюджа, коли Місяць знаходиться в Реваті, буває свято пухая, під час якого індійці борються один з одним і влаштовують ігри з тваринами. Свято присвячене Крішні, бо його дядько Канса цього дня змусив його боротися перед собою (Бируни, 488).