Чоловіки, що ненавидять жінок
- Автор: Ларссон Стиг
- Серия: Millennium #1
- Год: 2010
- Язык: украинский
- Год: Фоліо
- ISBN: 978-966-03-5354-1
- Переводчик: В. М. Верховень
- Жанр: Маньяки
Электронная книга - «Чоловіки, що ненавидять жінок». Краткое содержание книги:
Сорок років загадка зникнення юної родички не дає спокою промисловому магнату, й він здійснює останню у своєму житті спробу — доручає розшук зниклої журналісту Мікаелю Блумквісту. Той береться за безнадійну справу скоріше для того, щоб відволіктися від власних неприємностей, але невдовзі розуміє: за фасадом ідилічно мирного містечка криється справжнє пекло — протягом десятиліть хтось катує та вбиває жінок. До Блумквіста приєднується Лісбет Саландер — геніальна (чи божевільна?) дівчина-хакер, чиє минуле також сповнене гірких таємниць.
Поставивши каву, Сесілія на кілька хвилин сховалася на другому поверсі. Коли вона знов спустилася, на ній були джинси і картата фланелева сорочка.
— Я вже думала, що ви так і не зайдете до мене в гості.
— Мені слід було спершу зателефонувати, але я побачив світло і піддався імпульсу.
— Я бачу, що у вас ночами горить світло. І ви частенько гуляєте після півночі. Ви «сова»?
Мікаель знизав плечима:
— Так вийшло.
Він подивився на стосик шкільних підручників, що лежав на кухонному столі.
— Ви як і раніше викладаєте, директоре?
— Ні, директором я не встигаю. Але я була вчителькою історії, Закону Божого і суспільствознавства. І мені залишилося ще кілька років.
— Залишилося до чого?
Вона усміхнулася:
— Мені п’ятдесят шість. Скоро на пенсію.
— Ніколи не скажеш, що вам за п’ятдесят, радше можна дати сорок з чимось.
— Не лестіть. А вам скільки років?
— Сорок з хвостиком, — усміхнувся Мікаель.
— А зовсім недавно ж було двадцять. Як швидко життя минає, чи не так?
Сесілія Ванґер розлила каву у філіжанки і запитала, чи не голодний Мікаель. Трохи погрішивши проти істини, той відповів, що недавно попоїв. Він лінувався готувати і перебивався бутербродами, але справжнього голоду не відчував.
— То навіщо ви прийшли? Настав час тих самих питань?
— Чесно кажучи, я прийшов не для того, щоб ставити питання. Просто захотілося заглянути на вогник.
Сесілія Ванґер знов усміхнулася:
— На вас чекає в’язниця, ви переїздите в Хедебю, копирсаєтеся у вмісті головного хобі Хенріка, не спите ночами, подовгу вночі прогулюєтеся в собачий холод… Я нічого не пропустила?
— Моє життя розвалюється, — посміхнувся у відповідь Мікаель.
— Хто була ця жінка, що приїжджала до вас у вихідні?
— Еріка… вона головний редактор «Міленіуму».
— Ґьорлфренд?
— Не зовсім. Вона заміжня. Я їй більше друг і occasional lover.[39]
Сесілія Ванґер засміялася.
— Що вас так розсмішило?
— Те, як ви це сказали. «Occasional lover». Гарний вислів.
Мікаель теж засміявся. Сесілія Ванґер раптом стала йому подобатися.
— Мені б теж не завадив occasional lover, — сказала вона. Вона скинула капці і поклала ногу йому на коліно. Мікаель автоматично опустив руку на її ногу і торкнувся шкіри. Він на секунду завагався, відчуваючи, що потрапив у цілком несподівані і незнайомі води, проте почав обережно масажувати великим пальцем її ступню.
— Я теж заміжня, — сказала Сесілія Ванґер.
— Знаю. У клані Ванґерів не розлучаються.
— Я не зустрічалася з чоловіком уже майже двадцять років.
— Що у вас трапилося?
— Це вас не стосується. Я не кохалася… гм, уже три роки.
— Не може бути.
— Чому? Це питання попиту і пропозиції. Мені абсолютно не потрібний бойфренд, законний чоловік або співмешканець. Я цілком самодостатня. А з ким накажете кохатися? З кимось із шкільних учителів? Навряд чи. Учні? От була б сенсація для пліткарок. З людей на прізвище Ванґер вони очей не спускають. А всі жителі острова або мої родичі, або одружені люди.
Вона нахилилася і поцілувала його в шию.
— Я вас шокую?
— Ні. Але я не певен, що це гарна ідея. Адже я працюю на вашого дядька.
— Я буду остання, хто йому наплеще язиком. Але, чесно кажучи, Хенрік навряд чи став би заперечувати.
Вона всілася до нього на коліна і поцілувала в губи. Її волосся було як і раніше вологим і пахло шампунем. Трохи поморочившись з ґудзиками, Мікаель стягнув фланелеву сорочку з її плечей і переконався, що Сесілія не потурбувалася надягти бюстгальтер. Коли він почав цілувати її груди, вона міцно притислася до нього.
Адвокат Б’юрман обійшов круг столу і показав балансовий звіт по її рахунку, який вона і так знала до останнього ере, але яким більше не могла розпоряджатися сама. Він стояв у неї за спиною. Раптом він почав гладити їй шию, його рука ковзнула через ліве плече їй на грудь і там застигла. Випереджаючи її протест, він стиснув грудь. Лісбет Саландер сиділа абсолютно нерухомо. Відчуваючи в себе на потилиці його дихання, вона вивчала ніж для розрізання конвертів, що лежав на письмовому столі; вона легко могла дотягнутися до нього вільною рукою.
39
Принагідний коханець (англ.).