Вибрані твори. Том II

Капітан. Що таке Бог?

Лавінія. Коли ми про це довідаємося, капітане, ми самі будемо боги.

Капітан. Лавініє, спустися на землю. Запали фіміам і будь мені за дружину.

Лавінія. Прекрасний капітане, чи одружився б ти зі мною, коли б я спустила стяг у день битви й запалила б фіміам? Сини бувають схожі на матір, чи ти знаєш це? Невже ти хочеш, щоб твій син був боягуз?

Капітан (дуже схвильований). Присягаюся великою Діаною, мені здається, я задушив би тебе, коли б ти зараз піддалася.

Лавінія (опустивши руку на Андроклову голову). Перст божий на нас трьох, капітане.

Капітан. Що за божевілля все це? І як жахливо, що за це божевілля ти мусиш умерти, а я повинен бути байдужим глядачем, хоч уся моя душа повстає проти цього. То помри ж, коли ти мусиш умерти. Але в усякому разі, я буду здатний перерізати горло імператорові, а потім собі, коли побачу, як ллється твоя кров.

Імператор гнівно розчиняє двері ложі й розгніваний з’являється на порозі. Розпорядник, оповісник і ґладіатори похапцем схоплюються.

Імператор. Християни не хочуть битися, а твої нікчемні люди не можуть знайти в собі досить мужности, щоб напасти на них. У всьому цьому винний цей малий з пекучими очима. Пошли по бича. (Оповісник кидається по бича). Коли це на них не вплине, принеси розпечене залізо. Ця людина подібна до скелі. (Він сердито вертається до ложі й грюкає дверима. Оповісник вертається з людиною в гидкій етруській машкарі, що несе бич. Вони обидва біжать уздовж проходу на арену).

Лавінія (підводячись). О, це негідний вчинок! Невже вони не можуть його вбити, не збезчестивши?

Андрокл (зривається на рівні ноги й вибігає на середину простору поміж сходами). Це жахливо! Тепер я хочу битися. Я не можу бачити бича. Єдиний раз у житті я вдарив чоловіка, коли він шмагав батогом стару шкапу. Це було жахливо. Я товк ногами його обличчя, коли він лежав на землі. Він не сміє вдарити Феровія. Я вийду на арену й вб’ю його.

Він прожогом кидається до проходу. В цей час з арени чути гомін, а після нього гучні оплески. Ґладіатори прислухаються й здивовано переглядаються.

Розпорядник. У чому річ?

Лавінія (звертаючись до капітана) Що сталося, як ти гадаєш?

Капітан. Що могло статися? Вони їх, певне, вбивають.

Андрокл (вбігає із зойком жаху й затуляє очі руками).

Лавінія. Андрокле, Андрокле, що сталося?

Андрокл. О, не питай, не питай мене! Це надто жахливо. (Він падає біля неї й ховає обличчя в її туніці, ридаючи).

Оповісник (вбігаючи з проходу). Дайте мотузки й гаки! Мотузки й гаки!

Розпорядник. Чи варто з-за цього так хвилюватися? (Знову вибух оплесків. Двоє рабів в етруських машкарах вбігають з мотузами й гаками).

Один із рабів. Скільки убитих?

Оповісник. Шість.

Раб двічі свистить, і четверо рабів у машкарах пробігають на арену з тими самими знаряддями.

Оповісник. Кошика сюди! Давайте кошика! (Раб свистить тричі й вбігає через прохід із своїми товаришами).

Капітан. Для кого кошика?

Оповісник. Для того, хто мав бича. Він розідраний на шмаття. Вони всі пошматовані. (Лавінія ховає обличчя. З’являються ще двоє рабів у машкарах з кошиком і йдуть за іншими рабами на арену, в той час як оповісник повертається до ґладіаторів і гукає, знесилений). Хлопці, він усіх їх забив!

Імператор (знову вибігає з ложі, цього разу у захваті). Де він? Це чудово. Він одержить лавровий вінок. (Феровій, дико вимахуючи скривавленим мечем, у відчаї вибігає з проходу разом зі своїми одновірцями й доглядачем звіринця, що підходить до ґладіаторів. Ґладіатори схвильовано вихоплюють мечі).

Феровій. Загинув, загинув навіки! Я зрадив свого пана! Одрубайте мою правицю. Вона погрішила. Ви маєте мечі, брати. Рубайте.

Лавінія. Ні, ні! Що ти зробив, Феровію?

Феровій. Я не знаю, але кров затьмарила мені очі, і на мечі моєму кров. Що це означає?

Імператор (у захваті, стоячи на майданчику біля ложі). Що це означає? Це означає, що ти перша людина в Римі. Це означає, що ти одержиш лавровий вінок із чистого золота. Чудовий борець! Я здатний був би поступитися своїм троном для тебе. Це блискучий успіх для мого царювання. Я житиму в історії. Колись за часів Доміціана один ґалл убив трьох чоловіків на арені, і йому подарували волю. Але чи траплялося коли-небудь, щоб один голий чоловік убив шістьох озброєних із найхоробріших і найкращих? Віднині переслідування припиняються. Якщо християни вміють так битися, я хочу, щоб тільки християни билися за мене. (Звертаючись до ґладіаторів). Гей, ви, там, я вам наказую бути християнами, чуєте?