Вибрані твори. Том II
- Автор: Шоу Бернард
- Год: 2009
- Язык: украинский
- ISBN: 978-966-96882-0-0
- Переводчик: Александр Николаевич Мокровольский
- Жанр: Другая драматургия
Электронная книга - «Вибрані твори. Том II». Краткое содержание книги:
Ретіарій. Нам це байдуже, Цезарю. Коли б я був там з моєю сіткою, все було б інакше.
Капітан (раптово хапає Лавінію за руку й тягне її по сходах до імператора). Цезарю, ця жінка — сестра Феровія. Якщо її кинуть левам, він сумуватиме. Він утратить на вазі. Його здоров’я похитнеться.
Імператор. Левам? Дурниці. (До Лавінії). Пані, я гордий із знайомства з тобою. Твій брат уславив Рим.
Лавінія. Але мої друзі — чи мусять вони вмерти?
Імператор. Умерти? Звісно, ні. Я ніколи не мав жодного наміру вчинити їм шкоду. Панове, ви вільні! Прошу вас, сідайте на місця перед ареною й втішайтеся з видовища, що в ньому ваш брат відіграв таку блискучу роль. Капітане, відведи їх на місця, що призначені для моїх особистих друзів.
Доглядач звіринця. Цезарю, мені потрібний один християнин для лева. Публіці це обіцяли, і вона пошматує декорації, якщо не справдити її надій.
Імператор. Так, так, нам потрібний хто-небудь для нового лева.
Феровій. Кинь йому мене. Хай загине відступник.
Імператор. Ні, ні! Ти пошматував би його, мій друже. А ми не можемо дозволити собі нищити левів, як простих рабів. Але ми повинні мати кого-небудь. Це, справді, дуже незручно.
Доглядач. Чому не цього маленького грека? Він не християнин, він чарівник.
Імператор. Якраз те, що нам потрібно. Він підхожий цілком.
Оповісник (з’являючись з проходу). Номер дванадцятий. Християнин для нового лева.
Андрокл (похнюпившись, встає, але намагається володіти собою). Ну що ж, мабуть така судилася доля!
Лавінія. Я піду замість нього, Цезарю. Спитай капітана, чи не приємніше їм буде дивитися, як пошматують жінку? Він мені так казав учора.
Імператор. Це має частку правди. Це, без сумніву, має частку правди. Коли б тільки я міг бути певний, що твій брат не журитиметься.
Андрокл. Ні, я не знатиму жодної щасливої години. Ні, присягаюся вірою християнина й честю кравця. Я прийму те, що випало на мою долю. Якщо вернеться моя жінка, перекажіть їй привітання й скажіть, що я бажаю їй бути щасливою з її майбутнім чоловіком, бідахою. Цезарю, йди до своєї ложі, й ти побачиш, як умирає кравець. Гей, ви, дайте дорогу номерові дванадцятому. (Він іде проходом).
Численна аудиторія в амфітеатрі бачить, як імператор вертається до своєї ложі й сідає на своє місце, в той час як Андрокл, страшенно зляканий, іде зі зворушливою покорою й з’являється з другого боку проходу. У нього втупилися тисячі цікавих очей. Клітка лева, закрита важкими ґратами, стоїть ліворуч від нього. Імператор дає гасло. Чути звук ґонґу. Андрокл здригається, почувши цей звук. Кидається навколішки й молиться. Ґрати з гуркотом підіймаються. Лев кидається на арену, оббігає її навкруги й грається, тішачися з волі. Він помічає Андрокла, зупиняється. Він ледве встає, розминаючи ноги. Витягши вперед морду й випроставши хвоста поземно, ніби хорт, він страшенно реве. Андрокл зіщулюється й затуляє обличчя руками. Лев хоче стрибнути, помахуючи хвостом у поросі. Він увесь у захваті чекання. Андрокл молитовно здіймає руки до неба. Лев, побачивши Андроклове обличчя, спиняється, потім підкрадається до нього. Обнюхує його, вигинає спину. Муркотить, як автомобіль, і нарешті починає тертися біля Андрокла, звалюючи його на землю. Андрокл, спираючись на руку, злякано дивиться на лева. Лев, шкутильгаючи на трьох лапах, підводить четверту, ніби вона поранена. Проблиск спогаду освітлює Андроклове обличчя Він махає рукою так, ніби в ній сидить скалка, й вдає, немов витягає її, завдаючи собі болю. Лев декілька разів ствердно хитає головою. Андрокл простягає до лева руки, і цей подає йому обидві лапи, що їх Андрокл з захопленням стискує. Вони радісно обіймають один одного й нарешті вальсують навкруги арени під раптовий вибух оглушливих оплесків, а далі зникають у проході. Імператор дивиться на них, затамувавши дух подиву, поки вони не зникають, потім вибігає з ложі і в дикому запалі сходить зі сходів.
Імператор. Друзі мої, сталося щось неймовірне, надзвичайне! Я не можу далі відкидати прадивість християнського вчення! (Християни радісно товпляться навколо нього). Цей християнський чарівник... (Він зупиняється, зойкнувши, бо бачить Андрокла і лева, що танцюючи з’являються з проходу. Він кидається нагору по сходах до своєї ложі й зачиняє за собою двері. Всі, як християни, так і ґладіатори, тікають, рятуючи своє життя, причому ґладіатори кидаються на арену, а інші — врозтіч. Сцена спорожніла з чародійною швидкістю).
Андрокл (наївно). Справді, дивуюся, чому вони всі так тікають од нас. (Лев, позіхаючи, муркочучи, рикаючи, видає звук, дуже схожий на сміх).
Імператор (стоячи на стільці всередині ложі й дивлячись поверх стіни). Чарівнику, наказую тобі негайно вбити цього лева! Він винний у державній зраді. Твоя поведінка обурлива... (Лев кидається за ним по сходах).
Імператор. Допоможіть! (Він зникає, лев підводиться на задні лапи, зазирає через перегородку ложі, дивиться на нього й рикає. Імператор стрімголов вибігає через двері й мчить униз до Андрокла, в той час як лев женеться за ним по п’ятах).
Андрокл. Не тікай, пане! Він не може втриматися від стрибка, коли бачить, що ти тікаєш. (Він хапає імператора й стає між ним і левом, який в ту ж мить зупиняється). Не бійся його!
Імператор. Я не боюся. (Лев рикає, припадаючи до землі. Імператор конвульсійно хапається за Андрокла). Лишайся між нами!
Андрокл. Ніколи не треба боятися тварин, твоя милість. У цьому весь секрет. Він буде лагідний, як ягнятко, коли відчує, що ти йому друг. Стій цілком спокійно й посміхайся. Дозволь йому обнюхати тебе від ніг до голови, щоб заспокоїти його, тому що він тебе боїться і він повинен добре вивчити тебе, раніш ніж відчує до тебе довіру. (Звертаючися до лева). Ходи сюди, Томі, й побалакай ввічливо з імператором, з великим добрим імператором, що в його владі стяти всім нам голови, якщо ми не будемо до нього дуже й дуже поштиві. (Лев загрозливо рикає. Імператор кидається, як божевільний, вгору по сходах через майданчик і знову вниз з іншого боку, а лев переслідує його. Андрокл кидається за левом, наздоганяє його тоді, як він спускається, й стрибає йому на спину; він намагається загальмувати його біг, стискуючи його ногами. Раніш ніж він устигає зупинити його, лев схоплює кінець імператорської кереї. що волочиться по землі).
Андрокл. О поганий, злий Томі. Так переслідувати імператора! Зараз же випустіть імператорський одяг, добродію. Ну й манери у вас! (Лев рикає й смикає одяг). Твоя милість, не висмикуй у нього одяг, він тільки грається. Тепер я справді на тебе розгніваюся, Томі, якщо ти не відпустиш. (Лев знову рикає). Я поясню тобі, в чому річ, пане. Він думає, що ти мені недруг.
Імператор (намагаючись відстібнути застібку своєї камеї). Друг? Мерзенний негіднику! (Лев рикає). Не відпускай його! Прокляття цій застібці! Я не можу її відстібнути.
Андрокл. Не треба доводити його до сказу. Треба йому показати, що ти мій близький друг, якщо твоя милість зробить цю ласку. (Він схоплює імператорові руки й дружньо стискує їх). Дивись, Томі. Добрий імператор — найближчий у світі друг Анді Ванді. Він любить його, як брата.