Життєписи дванадцяти цезарів

25. Встановив новий порядок військової служби для вершників — після командування когортою вони отримували загін кінноти, а згодом їм надавали легіон. Призначив їм платню та умовну військову службу, що називалася “понаднормовою”, і її можна було відслужити заочно та лише поіменно. Добився постанови сенату, що забороняла воїнам входити до будинків сенаторів навіть для привітання. Вільновідпущеникам, що видавали себе за римських вершників, конфіскував майно, а невдячних та тих, на кого жалілися їх патрони, відіслав назад у рабство, а їхнім адвокатам заборонив подавати скарги на своїх власних вільновідпущеників[530]. 2. Коли ж деякі власники, щоб не лікувати хворих та скалічених рабів, кидали їх на острові Ескулапа[531], проголосив усіх їх вільними, а після одужання навіть не змушував повертатися до господаря. Якщо ж власник, щоб не лікувати, вбивав раба, то його судили за вбивство. Мандрівникам дозволив проходити через італійські міста лише пішки, на колісницях або в лектиках. У Путеолах та в Остії поставив по когорті задля пожежної безпеки. 3. Усім іноземцям заборонив приймати римські прізвиська, бо знатні родини були проти цього[532]. Тих, що вдавали із себе римських громадян, карали сокирою на Есквілінському полі[533]. Ахейську та Македонську провінції, що їх Тиберій перебрав під свою опіку, повернув назад сенатові. Відібрав незалежність у лікійців за постійні міжусобні чвари, а родосцям, що покаялися у давніх прогрішеннях, повернув її. Мешканців Іліону[534], як засновників римського народу, назавжди позбавив від податків, зачитавши давній лист, написаний грекою, у якому сенат і римський народ обіцяє цареві Селевку дружбу та союзництво за те, що він охоронятиме їх спільнокровних ільйонянців від усіляких обтяжливих податків. 4. Вигнав з Рима юдеїв, що часто створювали неспокій через Хреста[535]. Германським легатам дозволив сидіти в орхестрі, пройнявшись їхньою простотою та вірністю, адже коли їх посадили разом із народом, то вони, помітивши, що парфіяни й вірмени сидять разом із сенаторами, самовільно перейшли туди ж, заявивши, що їх заслуги та чесноти зовсім не є меншими. 5. Повністю скасував нелюдське та жорстоке богослужіння галльських друїдів, яке заборонив римським громадянам ще Август. З іншого боку, намагався перенести з Аттіки у Рим елевсинські обряди, а храм Венери Ерикійської[536] в Сицилії, що завалився від старості, за його ініціативою було відновлено коштом римської народної скарбниці. Укладаючи угоди із царями, приносив у жертву свиню на форумі та проголошував давні промови фетіалів[537]. Однак усе це та інше, що стосувалося управління, виконував не з власної волі, а за спонукання жінок та вільновідпущеників, бо майже постійно діяв так, як було вигідно їм.