Життєписи дванадцяти цезарів
- Автор: Транквилл Гай Светоний
- Год: 2012
- Язык: украинский
- Год: Сполом
- ISBN: 978-966-665-616-5
- Переводчик: Павел Содомора
- Жанр: Античная литература
Электронная книга - «Життєписи дванадцяти цезарів». Краткое содержание книги:
30. Поважності та достоїнства не бракувало йому — але лиш тільки тоді, коли він стояв чи сидів, але найбільше — коли лежав. Був досить високий і зовсім не худий, миловидий, мав чудове сиве волосся та гарну шию. Але коли ходив, то давалися взнаки дещо слабі коліна; коли ж він спокійно чи заповзято щось робив, то багато що у ньому викликало відразу: неприємно сміявся, жахливо гнівався, аж піна виступала на устах, із носа текло, до того ж і язик заплітався, голова тряслася завжди, а коли рухався — то ще сильніше.
31. Хоча й замолоду не мав доброго здоров’я, однак під час правління воно не підводило його, за винятком болю у шлунку, через що він подумував навіть про самогубство, як сам говорив.
32. Часто влаштовував гучні та пишні бенкети в розкішних палатах, де могло поміститися до шестиста чоловік водночас. Бенкетував навіть над водостоком Фуцинського озера та заледве не втопився, коли вода раптово вийшла із берегів. На кожен бенкет запрошував своїх дітей, а також юнаків та дівчат із поважних родин, яких садив обідати на бильцях лож[540], за старим звичаєм, разом з усіма. Запідозривши, що гість украв золотий кухоль, запросив його наступного дня, поставив перед ним глиняний дзбанок. Подейкують, що він подумував навіть видати едикт, який дозволяв би тихо або й голосно випускати вітри просто за столом, бо дізнався, що якийсь чоловік занедужав, соромлячись та стримуючись[541].
33. Попоїсти й попити винця був охочий усюди й повсякчас: якось, засідаючи на форумі Августа, зачув запах бенкету, що готувався для салійських[542] жерців у сусідньому храмі Марса, — тут же зійшов із суддівського крісла і, піднявшись до жерців, засів за гостину разом із ними. Виходив з-за столу не швидше, аніж переситившись та перепивши, та одразу лягав навзнак у ліжко, роззявивши рота, щоб уві сні йому лоскотали горло пір’ям, аби звільнити шлунок. 2. Спав дуже коротко, бо не міг заснути до самої півночі: тому часто засинав на суді посеред самого слухання, так що адвокати були змушені підвищувати голос, щоб його розбудити. Був надзвичайно нестримним щодо жінок, і зовсім байдужим щодо чоловіків. Велику пристрасть мав до ігор у жеребки, навіть випустив книгу про це мистецтво. Зазвичай грав навіть у дорозі, прилаштувавши собі до повозу дощечку так, щоб жеребки не змішувалися.
34. Вдачу мав жорстоку та кровожерну, що виявлялося у важливих, та неважливих справах. Катування підсудних та покарання батьковбивць наказував проводити негайно та в його присутності. Перебуваючи в Тибурі, забажав побачити покарання за давніми звичаями: але коли в’язнів прив’язали до стовпів, то виявилося, що ката немає. Тоді він викликав ката з Рима і вперто чекав на нього аж до вечора. На кожних гладіаторських іграх, чи тих, які влаштовував сам, чи які влаштовували інші, наказував убивати навіть тих, що випадково впали, і насамперед ретиаріїв, аби бачити лиця умираючих[543]. 2. Коли ж двоє гладіаторів одночасно падали від взаємно завданих ран, тут же наказував зробити для нього маленькі ножі з їхніх мечів[544]. Від боїв із дикими звірами та від полуденних побоїщ[545] отримував таке задоволення, що сидів у театрі від самого світанку та не відлучався навіть тоді, коли всі розходилися на обід. Окрім призначених бійців, часто виганяв будь-кого за якусь незначну чи випадкову провину: робітників, службовців, та усіх інших, якщо погано працювали машини, підйомники[546] чи ще що-небудь. Якось виставив одного свого раба-називальника — так, як той був — у тозі.
35. Та найхарактернішими його рисами були боягузтво та недовірливість. Одразу з перших днів імператорства, про що вже йшлося, намагався показати свою простоту, проте не зважувався виходити на бенкет без озброєної списами охорони, та й замість рабів також були у нього воїни. Ніколи не відвідував хворого, попередньо не переглянувши спальню та не поперетрушувавши покривала й простирадла. Останнім часом навіть почав перевіряти усіх, що приходили до нього з привітанням, вдаючись до найдетальнішого вишукування. 2. Лише згодом з трудом дозволив, аби не перевіряли жінок, хлопчаків та дівчаток, чи щоб у супроводжуючих та у писарів не відбирали каламарів та грифелів. Навіть Каміл, задумуючи переворот, не сумнівався, що може нажахати його навіть без війни, тому й послав погрозливого й зухвалого листа, пропонуючи скласти владу та вдатися до цивільного життя й дозвілля. Клавдій, вагаючись, чи не підкоритися, скликав перших мужів республіки на раду.
540
На бильця лож (фулькра) ставили подушки.
541
Очевидно, Клавдій мав із цим проблеми, згадаймо про його шлунковий біль.
542
Бенкети, що влаштовували салійські жерці у храмі Марса 1 березня, славилися пишністю.
543
Ретиарії, гладіатори із сітями, не мали шоломів, тому можна було бачити їх лиця.
544
За Плінієм, дичина, убита ножем, яким убили людину, була засобом від епілепсії.
545
Йдеться про гладіаторів, що змагалися під час обідньої перерви: змагалися вони без обладунків (Див. Сенека, “Листи”, 7).
546
У театрі використовували механічні пристрої для зміни декорацій.