Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства
- Автор: Канигин Юрий Михайлович
- Год: 2004
- Язык: украинский
- Год: А.С.К.
- ISBN: 966-8291-18-2
- Жанр: Публицистика
Электронная книга - «Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства». Краткое содержание книги:
Книга розрахована на широкий читацький загал, усіх, хто прагне глибше пізнати себе, свій народ, його минуле, сьогодення і майбутнє.
У розвиток вищесказаного дозволю собі висловити і таку думку: ім'я «Русь» було широко відоме ще за 1,5–2 тисячі років до появи на історичній арені народу рос та його держави і навіть до появи слов'янської раси та самої назви «слов'янин». Адже словом, що має корінь «рус», «рас», «ар» у сиву давнину називали все, що було пов'язано із землею, землеробством, новою орною технологією обробітку землі, яка поширювалася із Аратти (Північного Причорномор'я).
Цілком ймовірно, що першими ввели в обіг цей термін шумери. Вченими у місті Урук знайдено написи зі словом «рус», що означає «світлий», «русий», «русявий» на відміну від «чорноголових», як називали себе шумери. Із Месопотамії слово «рус» разом із праіудеями (Авраам) потрапило в Єгипет. До Палестини його принесли гікси — засновники Єрусалима — «Руського стану». На північ Європи воно прийшло з ашкеназами, залишивши там відповідні топоніми. Переконаний, що саме ця обставина і породила норманську версію походження «Русі»
Пізніше термін «Русь» активно використовувався грецькими і римськими письменниками (Таціт), арабськими вченими, які навіть Понт Евксинський назвали «Руським морем». Але особливо активну роль у поширенні й утвердженні імен «Русь», «русичі» відіграли на початку І тисячоліття до н. е. етруски-расени — потомки хетів і троянців. За ними йдуть скіфи, котрі створили єдиний племінний союз з етрусками. Згодом вони мали з етрусками навіть спільного бога Таргітая, а також спільну назву тарсени [Див.: Братко-Кутинський О. Феномен України. — К, 1996. — С. 209].
РУСЬ — ІМ'Я БІБЛІЙНЕ
… І будеш для них сторожею. Біблія
Установити істинний зміст поняття «Русь» можна, лише відмовившись від традиційного історико-матеріалістичного підходу. Адже, як пише історик С. Лєсной: «Офіційна теорія походження Русі зовсім помилкова» [Лесной С. Откуда ты, Русь? — Ростов-на-Дону, 1995. — С. 12].
Ім'я «Русь» — біблійне, якщо хочете, містичне (пророче, програмне.: Тут ми маємо той неординарний випадок, коли в розумінні об'єкта (етносу, країни, землі) потрібно йти від імені, а не навпаки. Це Слово-доля, що означає «глава», «проводир», «вождь» [Саме так з давньоєврейської перекладається слово «рош»]. Воно дано «згори» історичному народу, точніше суперетносу (расі), що змінює свій образ, але не змінює своєї суті, свого покликання протягом тисячоліть післяпотопної історії. Ім'я «рус» (расен, русич) було відоме всьому світу від «початку часів», воно ж на першому плані і «наприкінці часів». Майже всі події світової історії XX століття відбуваються на землі слов'ян чи за їх участю. «Рус» поставив на коліна Європу і став загальним ім'ям в усьому світі, його сприймають як велику таємницю — з подивом, надією і страхом. До князя Рош персонально, так би мовити, звертається і сам Господь, оберігаючи його від надмірної гордині і попереджаючи: не чіпай Ізраїль, а щодо інших народів пропонує бути їм вождем [Див.:Єз. ХХХVIII.7].
Сутність таких історичних народів «наскрізного» значення, як євреї, руси, германці можна зрозуміти лише з урахуванням їх трансформацій на різних етапах еволюції людства. Поняття «Русь», «руси» часів Аратти, Аттили, Київської Русі і післямонгольського періоду, а тим більше радянського чи пострадянського часів, звичайно ж, позначають різні явища — різні народи і держави. Проте, незважаючи на істотну трансформацію, слово «Русь» має свій «наскрізний» зміст, пов'язаний з неминущою історичною місією провідного суперетносу, що бере на себе основний тягар історії, зазнає найбільш складних «експериментів» і перипетія у процесі просування людства на п'ятому колі еволюції.
У Біблії слово «Рош» (Рус) вживається чотири рази: у Таблиці народів як ім'я правнука Якова — Ізраїля та книзі Єзекіїля — як ім'я північного народу, котрий повинен стати вождем багатьох народів. Але ім'я «Рош» похідне від «Тарсен». До русів також мають відношення біблійні Тувал (Фувал), Мешех, Тирас.
Отже, імена «Русь», «руси» з урахуванням їх трансформації (зумовленої історичною необхідністю та неточностями під час перекладу) згадуються на багатьох сторінках Біблії. Звичайно ж, по-різному називали вихідців з легендарної Аратти — синів Тарсена та їхніх спадкоємців. Та й зміст у слово «Рус» вкладався подвійний: «землероб» (носій нової аграрної технолога), «глава», «проводир» тощо. Але за цим різноманіттям не можна не бачити того загального, що характеризує суперетнос русів, — бути провідною ланкою, йти в авангарді народів післяпотопного світу і випромінювати світло високої духовності.
Плутанина з терміном «Русь» зумовлена тим, що наукова філологічна й історична література базується на латинізованих джерелах. У Європі тривалий час науковою мовою була латина, а біблійні джерела представлені перекладами з грецької, з так званого «Толковника сімдесятьох»[Це стосується майже всіх слов'яномовних перекладів Біблії]. Звідси — розбіжності в написанні одних і тих самих термінів, наприклад, у російськомовній Біблії і «світській» літературі. Скажімо, «Тарсен» грецькою пишеться як «Фарсіс», «Тубал» — як «Фувал» чи «Фовел», «Рус» — як «Рас» чи «Рош», «Мосох» — як «Мешех». Якщо все це врахувати, то ситуація з терміном «Русь» стає набагато зрозумілішою.