Українські билини (збірка)
- Автор:
- Язык: украинский
- Жанр: Мифы. Легенды. Эпос
Электронная книга - «Українські билини (збірка)». Краткое содержание книги:
Як угледів його добрий кінь із Бугри-гори, так і прибіг до господаря улюбленого. Скочив Михайло на доброго коня і сікти взявся силу татарську з одного краю; нищив ту силу три дні і три ночі, обдивився все військо незліченне і повернув до князя Володимира.
Їхав та їхав він чистим полем, роздивлявся на всі боки, коли бачить: наближається старий Данило Гнатович, в оксамит чорний одягнений, важким костуром підпирається, до свого сина слово мовить:
— Що ж ти, сину, до мене не приходиш? Зістарівсь я, тебе дожидаючись, та й шукати пішов, думаючи, що доконали тебе татари невірні. Вирішив я сам до бою стати, пройти землю всю із краю в край і понищити поганих усіх до одного.
Прибув Михайло Данилович до ласкавого князя Володимира, приніс йому вісті про татар. І наділив його за це Володимир-князь незліченним скарбом золотим.
1 Дехто з учених відносить Михайла Даниловича до більш ранньої традиції, але для цього нема підстав. Михайло — юний герой, отже, ще молодший від Добрині, хоч юним героєм зображає богатиря і найдавніший український епос, зокрема Котигорошка. Цікаво, що з XVIII століття збереглася рукописна повість «Історія про київського богатиря Михайла, сина Даниловича, дванадцяти літ», тобто наш сюжет мав прозаїчні опрацювання вже в давніші часи.
2 Богатирки загалом присутні в більш ранньому епосі, тут цей мотив нерозроблений: хто були ті богатирки, невідомо. Крім згаданої вище Настасії, знаємо богатирок «поляниць» (полениць) — дочок Микули Селяниновича, героїчного образу полянського племені; серед них Василису Микуличівну. Вона чудовий наїзник, шукає пригод, грає в шашки-шахи, сватається до богатирів, бере участь у княжих бенкетах, загалом користується повною волею.
3 Як ми казали вище, ім’я батька Михайла може бути відгуком про князя Данила Романовича, але той не постригавсь у ченці. Тут Данило Гнатович — «добрий молодець», тобто князівський воїн-герой. Має дар пророчого бачення, отже, в певний спосіб володіє чарівницьким мистецтвом, правда, це вміння має вже цілком християнський характер. Серед билинних героїв є і Данило — це Данило Ловчанин, який також поставляє князеві дичину.
4 Тут відбито звичай на старість іти в ченці, коли несила старому воїну нести службу. Так чинили і князі, і воїни, і купці, і бояри.
5 Це місце дає зрозуміти, що Данило Гнатович також був богатирем.
6 Мається на увазі, очевидно, половецький хан (не король), який мав своїх богатирів. Загалом Полкан — це напівкінь (кентавр). Про богатиря-половця українська традиція вістить у переказі про шолудивого Буняку.
7 Думний староста — тобто найближчий радник, термін з пізнішого часу; думні дяки були чиновниками російського царського уряду.
8 Вивертання і підкидання дубів — типова ознака сили богатиря, частий атрибут казок та билин.
9 Те, що герой бере батьківського коня й одежу, означає переймання сином батьківської сили і значимості у світі. Це саме означає і переймання батьківської чи дідівської зброї — порівняй (в українській билині «Ілля Мурин»), як озброюється й готується до походу син Іллі Муромця.
10 Бугра-гора — бугор-гора, тобто горбиста гора, очевидно, мається на увазі степова могила.
11 Так здебільшого сплять богатирі: три дні і три ночі.
12 В оригіналі «багри»; гаки як зброя використовувалися в різночассі. але чого вони польські, невідомо, очевидно, це запозичення пізнішого часу.
13 Хана-степовика билина зве королем через те, що тут відбилися пізніші російські змагання з Польщею та Литвою, де був король, а не хан чи цар. Через це в билинах у західних землях царюють королі, королевичі, королівни, а в ордах — царі, царевичі.
14 Це місце запозичене з билини про Іллю Муромця.
Українські билини: Історико-літературне видання східнослов’янського епосу. Упорядкування, передмова, післяслово, примітки та обробка українських народних казок і легенд на билинні теми В. Шевчука; Малюнки Б. Михайлова. — К.: Веселка, 2003. — 247 с: іл.
МИХАЙЛО І ЗОЛОТІ ВОРОТА 1
— І Михайло той — то був добрий воїн…
— Таж про нього в описах повинно бути. Мужики то так розказують.
Колись, кажуть, давно то ще, був на світі князь Володимир. Володимир-князь царством своїм обладує, а Михайло — то син царський 2. Через те що він молодий, то на царство його не садовлять. Нехай підростає, а Володимир — той старіший, то він усім і править. Добре, так оце діється…